Розділ 1. ВОНА

Бридка мелодія на мобільному тирликала беззупинно. Як не намагалася Інна виринути з напівсну, але під впливом заспокійливих препаратів власне тіло їй більше не корилося. Телефон все дзвонив і дзвонив. Якоїсь миті у людини, яка так відчайдушно намагалась додзвонитись, урвався терпець, і телефон замовк. Проте знову зануритися в глибокий сон Інні вже не вдалось. Лежачи на ліжку, вона прислухалася до тиші.

Сусідка зверху включила пилосос, потім почала шкрябати шваброю по паркету. Поруч по стояку ще одна господиня почала вистукувати молотком по дерев'яній дошці, ймовірно, готуючи битки. "Ну й чутність в цій старій панельній багатоповерхівці, – незадоволено поморщилася Інна. – Правду кажуть, що за союзних часів будинки спеціально будували з такими тонкими стінами, щоб сусіди всі про всіх знали та доповідали куди слід".

Через відкриту кватирку з вулиці долинали до кухні різні звуки. Ось тільки птахів не було чутно: чи то їхній спів не дотягував до сьомого поверху, чи то двір був занадто малий, щоб прихистити хоча б одну родину співучих крилатих на тому мізерному острівці зелені. Зате з дитячого майданчика вривався осоружний скрип проржавілої гойдалки, гучні бахкання по килиму, якого вибивали з неймовірним завзяттям, і крики грайливих дітей.

Від останніх звуків захотілося вовком завити, але в горлі пересохло і губи злиплися. Рідини бракувало навіть для сліз. Проте внизу живота її було в надлишку, і, зробивши неймовірні зусилля, Інна встала з ліжка. Це виявилося найскладнішим. Далі пересуватися квартирою було набагато легше. Навкруги панував повний хаос: речі валялися будь-де, особливо біля шафи. Чоловік, як завжди, не потрудився повісити їх на місце. Мабуть, психував, коли не знайшов прасовану сорочку. І як її знайти, якщо у ванні гора непраної білизни.

Звільнившись у туалеті від зайвої рідини, Інна вирушила поповнювати водні запаси на кухню. Поставивши чайник, вона зазирнула в холодильник і викинула продукти, привезені свекрухою два тижні тому. Зі свіжого було тільки згущене молоко, його вона і додала в розчинну каву. Вона, до речі, теж закінчувалася – на дні залишалося зовсім небагато.

Інна замислилась: “Коли ж вона востаннє ходила до магазину?” Навіть складно згадати, з огляду на те, що забула, який зараз день тижня, і не зможе назвати сьогоднішнє число.

На настінному годиннику велика стрілка пройшла коло і зупинилася на цифрі дванадцять, а маленька прилипла до вісімки. Інна сиділа на кухні та дивилася в порожнечу. Темніло, а вона так і сиділа на кухні в якомусь отупінні. Знову далеко в кімнаті задзвонив мобільний. Жінка не ворухнулася. Тільки звук дверей, що відчинялися, вивів її з трансу.

Інна чула, як той, хто увійшов у квартиру, роззувся в коридорі, одягнув кімнатні капці й важкою ходою пішов у напрямку кухні. Чоловік увімкнув світло, і Інна примружилася від різкого болю в очах.

– І довго ще ти будеш мучити мене і себе? – з докором подивився він на неумиту, розпатлану дружину в нічній сорочці не першої свіжості. – Ти ж на привида схожа.

– Не подобається – не дивись.

– Та невже… в нас прогрес – заговорила!

Інна з таким презирством і ненавистю подивилася на чоловіка, немов одним тільки поглядом хотіла його вбити.

– Ти цієї ночі не ночував удома.

– Невже помітила? А я думав, що тобі все одно, є я чи ні.

– Мені все одно.

– Ти жорстока! Думаєш, тільки тобі боляче? Я теж страждаю! Мені теж хотілося забутися в безпам’ятстві, але це не вихід! Як ти цього не розумієш?!

Не бажаючи чути аргументи чоловіка, вона вирвалася з його хватки, коли той спробував утримати дружину у дверях.

– Прийми душ, від тебе смердить, – кинув він навздогін.

– Не нюхай! – крикнула вона йому вже зі спальні.

– Я більше не бажаю цього терпіти! Викличу твою матір, нехай вона подивиться, який ти тут срач розвела.

– Що, Сашенько, дружина перестала тебе обслуговувати, а ти сам нічого не можеш зробити: ні прибрати, ні попрати? Навіть без складеного дружиною списку до магазину сходити?

– Скажи спасибі, що додому в цей гадючник приходжу.

– А я на тебе не чекаю і не утримую. Ти ж минулої ночі не ночував удома, то чого повернувся? 

– Це тому, що на відміну від тебе, я пам'ятаю все те, хороше, що між нами було.

– Те, що ми втратили і як ми це втратили, перекреслює усі світлі дні.

– Ти дочекаєшся, що я тебе зненавиджу, – Олександр замахнувся на дружину, але в останню мить стримався. Він ніколи не підіймав на неї руку. Зараз же образа та злість, передусім на себе, затьмарила його розум. Він не міг дивитися в її повні засудження очі. І вкотре обрав втечу.

Інна закуталася в теплий плед і з ногами вмостилася на дивані. Наприкінці травня повітря за день достатньо прогрівалося, щоб спати вночі з відкритим балконом, але вона мерзла, наче за вікном була зима. Її знесилене тіло знайшло спокій в глибокому сні, і коли вранці подзвонили у двері, жінці здалося, що минуло всього декілька хвилин відколи вона заснула.

Від незручного положення руки та ноги затерпли, а спина неймовірно боліла. У дверях припинили дзвонити, але забили кулаками з такою силою, що Інна засумнівалася, чи витримає дверна коробка.