Логістика великого переселення народів

Вересень на другому курсі зустрів наш мікрорайон шаленим цвітінням хризантем, першим прохолодним вітром та гігантською чергою біля входу до гуртожитку №3, яку Влад одразу назвав «зоною підвищеного логістичного пресингу». Почався новий навчальний рік.

Комендант гуртожитку, сувора жінка на ім'я Степанівна, яка тридцять років тримала дисципліну серед студентів за допомогою залізного ключа та швабри, стояла на вахті, наче прикордонник на закритому пропускному пункті.

Я стояв у фоє, тримаючи в одній руці гігантську синю сумку з речами, а в іншій — мамин старий торшер, який усе літо збирав пил на балконі. На мені були нові джинси, сорочка, але під ними, як завжди, тримав оборону мій таємний код: ліва шкарпетка біла, а права — яскраво-зелена з малюнком шматочків кавуна. Хаос не піддавався літньому перезавантаженню.

— Максимчук, твій торшер порушує правила пожежної безпеки третього поверху на п'ятнадцять відсотків! — пролунав над вухом знайомий, найрідніший голос.

Я повернувся. Аліса сторіла поруч, тримаючи в руках свій незмінний планшет. На ній був красивий жовтий в'язаний кардиган, її комп'ютерні окуляри ідеально сиділи на носі, а золотаве волосся було зібране у високий хвіст.

— Кузнєцова, цей торшер — стратегічне джерело світла для вивчення маржинального прибутку о другій годині ночі, — посміхнувся я, підсовуючись ближче. — Сідай на мою сумку, відпочинь. Твій внутрішній процесор сьогодні знову працює в режимі максимального перегріву?

— Мій процесор намагається прорахувати, як розставити меблі в нашій новій кімнаті коворкінгу за геометричним принципом Аліси, — вона прищурилася, але на її лавці (точніше, на моїй сумці) все ж таки сіла. Коли вона закинула ногу на ногу, я чітко побачив, що з її новенького кросівка знову весело визирає знайоме жовте каченя на білій шкарпетці. Наш дзеркальний синдикат успішно повернувся до університету. — Влад і Діана вже три години намагаються занести в кімнату №304 холодильник, який вони виміняли у третьокурсників на роздрукований код Сергія-хакера. Це ж повна деструкція правил поселення!

В цей момент з боку сходів з гуркотом прилетів Влад. Його спортивна куртка була розстебнута, а на лобі красувався невеликий слід від сиропу.
— Максе! Бро! Алісо! У нас тут бізнес-криза на рівні третього поверху! — загорлав він на все фоє. — Степанівна заблокувала наш холодильник! Вона каже, що його потужність перевищує ліміти енергомережі, і якщо ми не покажемо їй офіційний дозвіл від заступника декана, вона відправить наш девайс у підвал назавжди! Чуваки, без холодильника наш «кулінарний антистрес» помре за два дні! Що каже неформальна психологія?! Як нам віджати наш ресурс назад?!

Я повільно поставив торшер на підлогу, поправляючи рюкзак. Мій колишній статус «гуру» та майстра асиметричних відповідей знову вимагав негайного включення на університетському рівні.

— Так, студентський синдикат, — переможно посміхнувся я, дивлячись на Степанівну, яка в цей момент суворо перевіряла перепустки першокурсників біля вертушки. — Степанівна мислить інструкціями та лімітами кіловат. Вона чекає, що ми почнемо благати або писати заяви в профком. Але ми застосуємо «Ефект спільного ресурсу» на базі кулінарної дипломатії моєї мами. Алісо, закривай свої графіки нейромереж. Марс починає операцію «Холодильний бліцкриг».

Штаб операції було розгорнуто прямо на вахті гуртожитку о четвертій вечора. Коли черга студентів трохи зменшилася, ми з Алісою впевнено підійшли до залізного столу Степанівни. Влад стояв трохи далі, тримаючи в руках великий термос, який притяг Вадим, а Діана з новим, яскраво-фіолетовим манікюром активно тримала наготове телефон для фіксації результатів.

— Степанівна, добрий день, — спокійно почав я, спираючись на стійку з максимально авторитетним виглядом, який тільки зміг скопіювати у професора Степанова. — Оскільки наш факультет маркетингу та кібернетики виграв річний грант на розробки, ми проводимо польове дослідження на тему «Оптимізація енергоресурсів у житлових приміщеннях студентського містечка».

Комендант повільно зняла окуляри для читання й подивилася на мене так, наче я був невідомим науці тарганом, який намагається заговорити з нею про вищу математику.

— Максимчук, які ресурси? — суворо пробасила вона, стукнувши ключами по столу. — Твій холодильник вибиває пробки на всьому крилі! Прибирай його в підвал, я сказала!

— Степанівна, дивіться на графік ефективності, — Аліса плавно крокнула вперед, розгортаючи свій планшет, на екрані якого вже світилася нова красива таблиця. — Наш холодильник моделі «Дніпро-2» пройшов повне технічне калібрування за допомогою коду Сергія-хакера. Його енергоспоживання знижено на тридцять відсотків. Але найголовніше — він є центральним вузлом нашого некомерційного благодійного проєкту.

У цей момент Влад із гуркотом відкрив велику пластикову коробку і поставив її прямо перед Степанівною. По всьому фоє миттєво поширився неймовірний, запаморочливий запах кориці, ванілі та свіжої випічки. Мама вчора перевершила себе на честь початку нашого другого курсу — гігантська домашня запіканка з яблуками та цукровою пудрою була нарізана на ідеальні кубики.

— Це — «Емоційний антистрес для адміністративного персоналу», — оголосив я, наливаючи з термоса гаряче какао з маршмеллоу прямо в її велику залізну кружку. — Степанівна, ви три години перевіряєте перепустки, ваш рівень когнітивної втоми зараз на позначці вісім із десяти. Спробуйте наш кулінарний ресурс. Це повністю легально і безпечно для вашої системи.

Комендант застигла. Вона подивилася на запіканку, від якої йшов гарячий пар, потім на какао, потім на мою яскраву зелену шкарпетку, яка виглядала з-під джинсів, і раптом… повільно зітхнула, ховаючи окуляри в кишеню халата.

Вона взяла один шматочок, вкусила, і її суворе обличчя миттєво пом'якшало.
— Ну що ж, Марс і Венера… — пробурмотіла вона, запиваючи какао. — Розрахунки вашого ТікТоку, кажеш, правильні? Пробки точно не виб'є?