Венера Мілоська

Мистецтво не живе. Мистецтво й не мертве.

Вдова — статус до якого б рано чи пізно дійшла Маргарита. Смерть чоловіка, Віктора була лише питанням часу. Адже Рита давно планувала його вбити.

Віктор з дитинства страждав від захворюванням Гіпертрофічна кардіоміопатія. Останній тиждень він пролежав в лікарні, борючись за життя, яке відібрала його дружина перш ніж це зробила хвороба.

Після смерті чоловіка, всі багатства перейшли їй.

Перше, на що Маргарита витратити спадок, це статуя Венери Мілоської. Багата жінка повинна бути не лише гарною, а й глибокою особистістю. А що більше кричить про внутрішнє багатство, як не мистецтво?

Скульптура Венери Мілоської стояла в кутку вітальні біля великого каміна. Витонченість обличчя статуї, створене сходом сонця, оживляло мертвий погляд гіпсу.

У великій залі акцентом був оздоблений золотом камін, поруч диван з кріслами та журнальний столик. Всі меблі в стилі бароко. Статуя Венери Мілоської ідеально пасувала до оформлення будинку.

Перед тим як піти на цвинтар поховати померлого, пані Маргарита повинна витерпіти нікому не потрібних скорботних гостей. Будинок Челбринджів гомонів у напівголосних розмовах. До господарки підходили з різними словами на кшталт: "Тримайся", "Співчуваю", "Небо чекатиме його". В якийсь момент вислуховувати побажання набридло. Її роздратоване обличчя люди списали на горе.

— Єва! — промовила самими губами Рита, наближаючись до подруги.

— Мої співчуття.

Маргарита дозволила собі закотити очі.

— Дякую. Сидру?

Єва рукою нібито відштовхнула пропозицію.

За пустими розмовами до них приєдналися ще Анжеліка та Зоя.

— Дівчата, хочете дещо покажу? — Маргарита відкинула світле пасмо волосся за спину.

Подруги підійшли до скульптури в переповненій людьми вітальні. Вони дивилися на статую напівоголеної жінки з презирством. По правді, сама статуя поділяла їхню реакцію.

Щось насправді відсторонене було в цьому шматку глини.

— Статуетка! — плюнула Зоя.

— Скульптура Венери Мілоської, — виправила Маргарита, перед тим знайшовши інформацію в Googl.

— Гарна, — Єва пройшлась поглядом по вигинах тіла Венери Мілоської.

— Віктор давно хотів її придбати, — сказала Маргарита з опущеними очима.

Подруги залишили її без відповіді.

Від кола дівчат пані Маргариту відірвала тітка Віктора. Своїм чорно-прозорим шарфом, вона відвела жінку до кухні.

— Яка хвостисько! — дорікнула Єва.

— Серйозно? Заздриш цій потворній статуетки? — Зоя схрестила руки перед грудями.

— Я сама можу собі дозволити таку штуку, — вона сказала, знаючи, що бреше. —  Просто Риті начхати на неї. Це все заради гарної картинки скорботної вдови.

— А мені здалося вона справді горює. — Анжеліка злякалася того погляду, який показала Єва.

— Віктор помирає в присутності Рити, а його гроші переходять їй. Вона справді дуже горює, Ліка, — прошепотіла Єва.

Зоя і Анжеліка поміркували над сказаним. Цікаве спостереження, як для тої, хто перебуває в шлюбі.

— Що вона взагалі означає? — Анжеліка прикула очі до скульптури. — Неприємна.

Зоя швиденько дістала свій смартфон, сфотографувала скульптуру.

— Венера Мілоська — славнозвісна давньогрецька мармурова скульптура, що зображує богиню кохання Афродіту. Бла-бла-бла, вона стала всесвітнім еталоном класичної краси, — прочитала Зоя.

Єва пирхнула сміхом.

— Кохання і краси, — вона підкреслила ці слова насмішкуватою фізіономією. — Це все якраз про Риту. Яка іронія. Вона б більше пасувала до мене, — Жінка знову подивилась на скульптуру.

Згодом Єву покликав чоловік, Фред. Вона була вимушена покинути подруг.

— Ти чула як вона казала «більше пасувала б мені»? — Зоя нахилилась до Анжеліки, щоб розмову не підслухали.

— Так. А ти бачила її брови?

— А її велике чоло?

— Не вірю, що шлюб у них щасливий.

— Ходімо звідси. Ця статуя жахлива.

Після важкого дня, Маргарита була задоволена опинитися в ліжку. Вона заснула майже відразу, пропускаючи щоденний перегляд Netflix.

Великий будинок оповитий темрявою й тишею був протилежністю того, що було зранку. Сильний вітер піднявся опівночі. Віти дерев стугоніли по вікнах; електроенергія вимкнулась о пів на першу.

Маргарита довго вовтузилася в ліжку через погані сни і моторошний звук за вікном. Коли вона прокинулась о першій ночі, тіло було вкрите холодним потом.

Рита встала на ноги, вмикаючи світло, проте лампа не загорілась.

— Чорт.