Розділ 11

- Ян Іванович, нагадую ще раз, що згідно зі статтею 384 Кримінального кодексу України, у разі дачі завідомо неправдивих свідчень вас буде притягнуто до кримінальної відповідальності – слідчий для галочки повторив пункт з протоколу, а я підняв голову на юристів Войцеховського, що уважно стежили за кожним моїм словом і дією.

- Я усвідомлюю це.

- Тоді ознайомтеся з протоколом допиту вас, як свідка і поставте свій підпис – мені протягнули кілька папірчиків, які не було сенсу читати. Не я диктував свідчення, не я їх придумав, а тому байдуже.

Десь глибоко в середині, сумління кричало, що я роблю велику помилку, але розум його не слухався. Войцеховський, якщо захоче, то досягне свого будь-якою ціною. І йому все одно, чи зі мною це буде, чи без мене, а тому треба думати раціонально. Якщо від цих дій буде вигода, то чхати на совість.

Я зараз у темному, смердючому болоті, яке з кожним днем все глибше затягує мене у себе. Мені стає важче дихати у ньому, ще трішки і я не зможу поворухнутися, а тому потрібно вилазити. Інстинкту самозбереження байдуже яким чином. Знявши кришечку з ручки, я ставлю підпис і свої ініціала під протоколом допиту свідка. Ні досудове слідство, ні суд мене не лякають. Войцехровський обіцяв усе влаштувати, а тому я думаю тільки проте  як сьогодні нарешті стану одним цілим зі своєю сім’єю.

- До побачення, пане Острозький. Просимо вас не покидати територію України, адже ви ще будете потрібні під час слідства і судового розгляду справи.

Як скажете… Забравши свій піджак зі спинки крісла, я попрощався зі вартовими порядку і поспішив на вулицю. Мені надто сильно хочеться покинути це місце і забути про сьогоднішній вчинок. 

Невпевнений, що Ана мене зрозуміє і пробачить за такі дії. Мені справді шкода, що так довелося зробити, але і вона мною маніпулювала не один день. У якійсь мірі саме через неї я у такій ситуації опинився. Я просто виживаю і борюся за своє місце під сонцем, за залишки своєї сім’ї. Остання зустріч з сином і Юліаною мене надто сильно підкосила. Але уже скоро ми побачимося. Сумління і честь – прекрасно, коли немає чого  втрачати. А мені є що…

- Ян Іванович, не поспішайте. Нам потрібно з вами владнати ще одну справу – юрист Войцеховського догнав мене, коли я уже відчиняв двері свого авто.

- Яку ще справу? Я виконав усе, як домовлялися. А тепер хочу побачити свою сім’ю!

- Це стосується вашої сім’ї. Давайте десь присядемо і все обговоримо спокійно – до нас підключився ще один з вірних псів Войцеховського і «обговоримо спокійно» мені надто сильно не сподобалося. Якесь внутрішнє передчуття підказувало, що щось йде не так.

- Автомобіля буде достатньо. Прошу – я сів на водійське сидіння, а юристи на заднє. Коли я повернувся до них обличчям, то знову побачив якісь папери, що мені підсовують. – Дісталала мене ваша бюрократія.

Та побачивши, що було у чорній папці мені відняло мову. Позовна заява до суду про розлучення, підписана Юліаною, а також її обручки у файлі з документами.

- Це жарт якийсь? Ви знущаєтеся з мене? – Войцеховський, клятий виродок… Що це усе означає?

- Юліана Вадимівна вирішила подати на розлучення. Оскільки, у вас є малолітня дитина, то ця процедура буде відбуватися у судовому порядку. Ознайомтеся з копією позовної заяви і скажіть свої зауваження. Ми з Віктором ведемо цю справу і будемо представляти інтереси Юліани Вадимівни та Єгора Івановича у суді – папери зім’ялися від того, що я стиснув папку у руках.

- У нас з Вадимом Олександровичем був договір. Я виконав свою частину, дав свідчення. Він обіцяв, що поговорить з Юліаною і розповість їй усю правду.

- Так, справді, у вас була домовленість. І повірте, Вадим Олександрович зробив усе, що було в його силах, але Юліана Вадимівна прийняла рішення і не збирається від нього відмовлятися – я нутром відчував, що це брехня чистої води. Войцеховський мене знову обвів навкруг пальця і залишив ні з чим. А я дурень повівся.

- Я хочу сам поговорити з Юліаною і почути від неї, що їй батько розповів.

- Боюсь, що це не можливо. Юліана Вадимівна з сином полетіли на відпочинок, щоб відійти від стресу. Усі питання ви можете вирішити з нами – якби не сидіння авто, яке заважало зробити повноцінний оберт, я б так хотів вдарити по нахабній пиці, яка відверто насміхалася наді мною.

- Як вона могла забрати нашого сина за кордон без мого офіційного дозволу? – а у відповідь дві посмішки. Ці щури в законі починають мене ще більше дратувати.

- Ян Іванович, ви ж не маленький. Вам самому знайомі схеми обходу закону. Тим паче, приватним рейсом можна усе. Тому давайте не будемо відволікатися від теми і продовжимо обговорення вашого розлучення.

- Як ви пам’ятаєте, перед реєстрацією шлюбу ви підписали договір, який буде фігурувати під час розлучення. Не бажаєте з ним знову ознайомитися, адже згідно декількох пунктів, а особливо того, що стосується зради, ви залишаєтеся у невигідному становищі?

Злість охопила мене з середини. Ці два клоуни відверто знущалися з мене і я навіть знаю завдяки чиєму наказу. Я розривався між двома вогнями: Юліана таки подала на розлучення, а її батько знову мене підставив. І з чим боротися першим я не знав.