Розділ 5

(Адам/Юліана)

Ділова вечеря Ани пройшла набагато краще, ніж я очікував. Не те, щоб мені було так цікаво, як хотілося… Просто, я принаймні хоч розумів про що йшла мова. Якби діалоги велися українською, мені б було не надто комфортно.

Ян і Юліана виявилися цікавою парою, але виглядали надто напруженими. Таке відчуття, ніби вони посварилися перед нашою зустріччю. За вечір ні одного дотику, ніжного моменту і тому подібне. Навіть я намагався бути ближчими до Ани, наскільки це можливо. Хоча… Не мені судити їх. Вони хоч подружжя, а ми з Романоф тільки на публіку граємо, не більше.

Голова машинально повернулася у сторону пасажирського сидіння. Ана дивилася у свій айфон і навіть не звертала на мене уваги. Мені не звикати до такого ставлення. За майже два роки нашого знайомства я звик до цього всього, хоч і досі не можу змиритися, що навіть зараз мушу розплачуватися за помилки минулого.

Шість років тому я теж був одружений. Зі своєю колишньою дружиною Сьюзі ми познайомилися випадково у пекарні моєї матері Ванесси. Вона була постійним покупцем у той період, коли я часто залишався, щоб допомогти сім’ї з нашим маленьким бізнесом. Спочатку були тільки погляди і посмішки, далі пішли слова, а за ними дії.

Сьюзі виявилася дуже яскравою і епатажною дівчиною. Перший період нас тягнуло один до одного ніби магнітом, а тому я вирішив, що це доля. Ось та людина, яка мені потрібна. Мені тоді, як раз, стукнуло тридцять, їй двадцять два. Різниця у віці нікого не турбувала, а тому через пів року відносин ми зіграли весілля і стали жити разом. Я кохав свою дружину по-справжньому. Мені здавалося, що я можу зробити для неї все, що завгодно. А тому, коли вона захотіла жити краще, я знайшов собі нову і престижну роботу, зав’язав на час з боями без правил та намагався позбутися поганих звичок. Мені хотілося зробити усе для нашого подружнього життя. Але… такі бажання були тільки у мене.

Перші декілька місяців нашого спільного проживання пройшли добре. Але згодом почалися дрібні непорозуміння. Хтось посуд не помив, спір за вибір ресторану чи нового елемента декору і тд. Звичайні дрібниці, на які я намагався не звертати уваги. А даремно. Адже згодом я не помітив, як моя думка повністю перестала враховуватися. Усі рішення приймала Сьюзі, а якщо я не погоджувався, то починалися сварки і образи на кілька днів. Мені було важко дивитися на засмучену дружину, а тому я завжди говорив про себе, що я чоловік, отже, маю зробити перший крок. Я просто  хотів бачити свою дружину усміхненою і щасливою, а натомість  натискав собі на горло та переступав гордість.

Рік подружнього життя закінчився не так веселково, як планувалося. Ми більше не були схожі на молоду парочку, яка досі переживає медовий місць. Навіть наші друзі говорили, що таке відчуття, ніби ми років двадцять разом  і тонемо в побуті. Що згодом і я почав помічати.

Робота у мене хоч високооплачувана і престижна, вона все одно залишалася нервовою та ризикованою. На той час я був особистим охоронцем нью-йоркського бізнесмена у якого часто виникали проблеми. Декілька разів я натрапляв на справжню небезпеку і ризикував своїм життям. Після кожного такого разу мені хотілося прийти додому, де мене оточать ніжністю і коханням. Я працював заради своєї сім’ї. Щоб заробити на новий будинок, де можна було виховувати дітей. Гарував для того, щоб моя дружина не могла собі у чомусь відмовити і присвячувала себе улюбленій справі, адже вона ніде не працювала. А натомість я отримував тільки докори, що мало з’являюся вдома, що виглядаю не презентабельно зі своїми шрамами, що змушую її хвилюватися і приїхати щоразу до мене в лікарню. Через мене Сьюзі більше не відчувала себе бажаною жінкою, адже ми все рідше через мою роботу ходили в ресторани та в інші розважальні заклади. І байдуже, що у мене не було сил навіть на щось.

Спочатку пропала ніжність і сяйво в очах. Далі рідшими стали дотики і обійми з поцілунками. Секс став прісним і чисто автоматичним. Ми рідше почали отримувати задоволення, а зрештою він просто зник. Сьюзі просто не хотіла і їй було байдуже, до мені тридцять два роки, я дорослий чоловік, який має свої потреби. Це дратувало, але я ніколи нічого не робив проти її волі. Я поважав свою дружину, але не міг сказати чи кохав. За два роки ми стали абсолютно чужими людьми. Ми рідше розмовляли разом і ділилися думками. Крім спільного даху над головою нас більше нічого не поєднувало. Навіть кімнати були різними. Сьюзі дратувало те, що я приїжджав додому пізно і коли лягав спати, то будив її.

На перших етапах розколу нашої сім’ї я намагався усе виправити. Намагався вберегти наше кохання. Шукав спільні інтереси, робив сюрпризи для дружини  і намагався довести їй що вона досі для мене бажана, як на самому початку відносин. Але Сьюзі не йшла на компроміси і робила далі тільки те, що вважала за потрібним. З часом мені усе набридло і я опустив руки. Я теж особистість, а тому не буду більше себе переступати. Так я собі пообіцяв, а тому далі сам частіше затримувався на роботі, щоб не слухати черговий скандал. У голові все частіше з’являлася думка про розлучення і я вже не міг так легко позбутися її, як раніше.

А потім була ніч, яка змінила моє життя і змусила мене за неї зараз розплачуватися. Після чергового скандалу моє терпіння тріснуло, а тому я зателефонував своїм друзям і поїхав у найближчий паб. Хотілося просто розслабитися і забутися. Важка нервова робота, побутові проблеми і дружина, яка холодніша від айсберга давили ніби багатотонний прес.

Ми пили пів вечора і у великих об’ємах, а тому коли за наш столик підсіло декілька молодих дівчат, я був уже розслаблений і відчував себе краще. Спочатку ми просто розмовляли і час від часу перекидувалися фліртом, який набирав обертів разом з градусом алкоголю. На моїх колінах сиділа дівчина, облич якої я навіть не згадаю. Вона мені просто прошепотіла на вухо ціну і я замислився. Інтиму у мене не було вже декілька місяців, але ще довше я не відчував себе бажаним. Мені хотілося знову відчути себе таким, а тому кивнувши в знак згоди, я пішов туди куди мене вели. Хтось з друзів крикнув нам у слід, щоб дівчина максимально привернула мені уваги, а то я відвик від такого.