Село Триволіж завмерло в тіні навислих над ним хмар. Жодна жива душа не ризикувала не те що вийти на вулицю, а навіть світло в себе вiмкнути. Ніхто не наважувався привертати до себе увагу.
Ось прибула електричка з міста, і як зазвичай з неї ніхто не встане. Але на цей раз чоловік в шкіряний куртці помилився.
- Хто це цікаво такий дурний? - запитав він сам себе, слідкуючи за приїжджим з даху будівлі.
Безшумно стрибнувши з даху, ховаючись в тіні будівель, монстир прослідкував за ним. Виглядав він якось дивно, навіть по його мірках. Довгий плащ, капелюх, приховане під шарфом обличчя. Але свіжа кров вабила і манила, і ось коли приїжджим звернув в гаражі при багатоповерхівках, спрагла нечисть підібралася зі спини, і накинулась на здобич.
Різкий біль в грудях. Монстир відійшов від приїжджого. З грудей в нього стирчав осиновий кілок.
- Ти серйозно? - не приховуючи скептицизму запитав монстр.
- Спробувати варто було.
- Отже, я потрапив в засідку - породження пекла це навіть розсмішило, витягуючи шматок дерева запитав - Що ж далі?
А далi йому стало не до сміху. Два американських Кольти впритул, відкинули його на землю. Один за одним лежачого дірявили кулі. Корчачись від нестерпної болі він все-таки зумів дістатися до свого Нагану. Стріляючи на отмаш, не цілячись ,монстир заповз за ріг.
- Кулі змочені у священній воді. Сильно. - сказав він, перезаряджаючи зброю.
Вискочив з іншого боку приїжджим висадив в нього всю обойму. Поки монстир лежав нерухомо мисливець на нечисть вийняв біблію. Користуючись моментом, коли біблія відкривалася, він перетворився в чорний вихор, і утік звідти.