Глава друга: Коли зло сердиться

- Алло !- прокричали в слухавці - Чого замовкли? Що там відбувається? 

- Шеф - пролунав зовсім інший голос - він свідомість втратив. 

- Так приведіть його до тями 

 Деякий час була тиша. Священна всадили на лавку, і більш менш привівши до тями знову дали телефон. 

- Ми можемо продовжувати? 

- Так, так звісно - тяжко дихаючи сказав священник - Коли до моєї голови був приставлений пістолет, я почув  крик. Зброю відняли від моєї голови. "Ви живі - сказав місцевий чоловік, перетискаючи рану - Чого ж ви не попередили." Далi, коли перев'язував шию, Петро Ковальчук, так його звали, розповів що істота з'явилася ще в дев'яносто четвертому, коли добудували церкву. Але тоді доволі швидко з'ясувалося що ця істота боїться солі, срібла, священної води. Вiйшло у звички тримати в кишені трохи соли на випадок зіткнення з ним. Так що призвичаїлися, і певний зиск з цього мали. 

- Цікаво який же? 

- Було це в п'ятнадцятому році, за рік (або як уточнювали місцеві - за тринадцять місяців) до того як я отримав свій приход. Тоді бурштин вже копали, але за нього ще не вбивали. У всілякому разi не так як згодом почнуть. Так було до одного моменту.  - тут він нервово глотнув,  і повисла пауза. 

- Він що, знову свідомість втратив?!!- уже сердито пролунало зі слухавки.

- Ні, ні. Зі мною все нормально. - запевнив отець Онуфрій. 

- Ну тоді не мовчить ! Не марнуйте мій час. 

- Тоді в село приїхав начальник районної поліції, на чолі своїх псів. Заганяють всіх людей до храму, і заявив що тепер йому данину платити буде. Тут з'явився монстр. Зі свого Нагану поклав декількох поліцейских прямо перед дверми церкви. 

 Поліцейски кинулися за ним, залишивши декілька штук людей стерегти. Монстер загнав всіх їх в ліс, де і перебив. 

- Прямо так всіх?- засумнівався Венанді. 

- Ну начальника він пощадив. Як місцеві кажуть "побрезгував". Як вони ж розповідали "Забігає керівник ментівкі. Чоловік років сорока з волостям білим як сніг. Очі кругами бігають, головою скажено круте, а від самого лайном тхне. Забрав він своїх шакалів, і поїхав" Більше в село ніхто не сувався. 

- Якщо все так як ви кажете, то в чому тоді проблема? Монстер вас захищав, зробивши так, що до вас ніхто не лізе. Ви знаєте як від нього оборонятися. Що пішло не так? Що вас не влаштовує? 

 - Нещодавно губернатор вирішив попіаритися. Встановив меморіальну дошку жертвам більшовицької розправи. Це сильно не сподобалося монстру. 

 Спочатку був туман. Тяжкий, в'язкий, непроглядний настільки що, і власного носа не бачиш. Так же несподівано як налетів, він розвіявся. Сонячне проміння на певний час осліпило всіх. Коли  зiр повернувся всі побачили монстра, з кулеметом. 

 Від стегна,  він став поливати всіх присутніх свинцем з кулемета. Багатьох убив, але більшість розбіглося. Я тоді упав, монстир припідняв мене за грудки і прошипів  в лице:

- А, це ти, святоша. Передай своїм ,що тепер я буду ставити всіх до стінки, до поки не переб'ю все ваше плем'я. 

 З тих пір, як тільки хтось з'явиться на дворi, монстер налетить. Притисне бідолаху до стіни, чи просто на землю звалить, і пустить кулю в потилицю. 

- Але ж зачекайте у вас є сіль, свята вода...

- Проти кулі хрест безсилий. - було дано коротку, про те лаконічну відповідь. 

- Ну що ж, ви мене зацікавили.