Великодній початок

 Починаючи з дванадцятого століття , i аж до початку двадцятого тривала боротьба Ірландії проти Британської імперії. Повстання виникали, але криваво придушувалися. Але зараз я розповім про фінальний акорд цієї  багатовікової драми. 
 24 квітня 1916 року почалося повстання . Свою назву "Великоднє" отримо через те, що в той рік на 24 квітня припадав Великдень. Розрахунок ірландців був на наступне - йшла перша світова війна. Британські війська в подавляючий більшості своїй, знаходилися на континенті. В самій Британії, i в найближчій її колонії Ірландії ,залишилися не великі гарнізонні частини, для підсилення поліції. 
  На певний час, Ірландцям вдалося вибити окупантів зі своєї землі. Імперія відповіла швидко, і жорстоко. Розвернувши війська , які мали йти на фронт, і гарматами відновили свою владу на острові. Ірландці засвоїли кривавий урок, i на певний час притихли. 
 Перша світова війна закінчилася 11 листопада 1918 року.  В грудні того ж року, в Ірландії відбулися вибори, які було відмінено на час війни . Перемогу на них отримала партія , з красномовною назвою "Ми самі". Вже 21 січня, нового ,1919 року ,був сформований уряд,  i проголошено курс на незалежність від імперії. 
 Лондон, вирішив діяти стандартною схемою - ввести війська. Але те, що називалося армію в дев'ятнадцятому році, це вже було не військо шістнадцятого. В казармах почалися бунти. Ветерани, які отримували повістки, відмовлялися знову одягати форму. Мирне населення виходило на протест, прекрасно пам'ятаючи як дорого їм обійшлася минула війна. Багатьох військові збори i додаткові податки просто розорили. 
 Зігнані частини, якщо їх ще вдавалося пригнати в Ірландію, були фактично небоєздатні. Солдати масово дезертирували, кидали зброю, часті були захоплення  кораблiв, дорогою на острів . Бойові дії фактично вели гарнізони Британії, які посилили після "Великоднього повстання" , частини поліції, і такі формування як "Чорні пегити". 
 В сім'ї не без урода. Не всі Ірландці підтримували незалежність. Були і ті, кому і під окупантами не погано. Таких було зігнано в загони "Чорних пегитив". Самі ж британці, про місцевих союзників відзивалися так -"Купка мародерів, яких перевішати треба" . 
 Але в Британії був козир - багаті аристократи, для яких імперська ідея була принципова, зуміли проплатити найманців. Після війни, в Європі було багато солдатів, які не могли пристосуватися до мирного життя. Слово "пост воєнний синдром", в нас більш відомий як "Афганський" , тоді ще не знали. Про те і в Ірландії був свій туз в рукаві, під назвою Сполучені Штати Америки. 
 В Америці була не просто велика діаспора, Ірландці це одна з тих націй , яка створила Сполучені Штати. Під час "Великоднього повстання" Америка, яка була союзником Британії, не могла надати допомогу. Але після війни , руки в них були розв'язані. 
 Ірландці чисельна, але не єдина нація в Сполучених Штатах Америки. Прямої вiйськової допомоги добитися не вдалося. Але йшла зброя, йшли добровольці, але найсуттєвішою допомогою стало визнання США Ірландії, як не залежної , суверенної держави. 
 Це стало сильним ударом  по імперії. Америка в той час почала набувати своєї ваги, i якщо США визнає державу, то це багато чого значило. Британська імперія була змушена піти з Ірландії. Але давати спокій не збиралися. 
 Зібравши колабораціоністів , i залишки своїх частин на півночі країни, яка була найбільш економічно розвинута,  закріпилися там. Аби не мати проблем з Америкою, Лондон заявив що північ Ірландії  , сам хоче лишитися під їх владою. I це не їх недобитків вибивають, а йде громадянська війна. Тоді, в такі байки ще вiрили. 
 З 1922 року , на карті світу з'явилися дві Ірландії. Вільна і незалежна , і окупована Британією. Імперія була змушена визнати не залежність своєї колишньої колонії. 
 Про всяк випадок , уточню ще раз. Я не проти Британців, як нації. Я проти імперії, де б вона не зародилася.

  Останні дні , це безумовно найтрагічніші в історії сучасності нашої держави. Але історія знає приклади , коли значно слабші держави і нації перемагали тих, кого здавалося перемогти не можливо. Сьогодні був лише один , з багатьох таких прикладів , i я Лео Нур , беруся , по мiрi власних сил i об'єктивних причин, розповідати вам про них. Вважаю що такі факти , в сьогоднішній час , мають всиляти здоровий оптимізм в людей. Бо якщо тоді, в них вийшло, то i в нас , зараз вийде. 

 Слава Україні!!! Єднаймося і тримаймося!!!