Лише згадай...

Одного весняного ранку Майя  прогулювалися по вулиці,  як раптом  її каблук потрапив до  решітки,  якою був накритий каналізаційний люк.  Дівчина ледве не підвернула ногу.  І в цю мить все її попереднє життя мовби  пролетіло  перед очима.  Дівчина згадала багато моментів,  які вже встигли забути.  Забігши до будинку,  Майя  спершу рушила  до кухні,  щоб зварити собі каву.  А потім вмостилася  на дивані так,  щоб милуватися природою з вікна.  Їй лише 18,  а вона вже стільки всього бачила.  І раптом,  пришла СМС ВКонтакті.  Дівчина від несподіванки  аж стрепенулася.  Відкривши повідомлення і зовсім здивувалася.  Воно було від Ігора.  Цей чоловік з'явився в її житті ще до того,  як вона закінчила школу.  Він був на два роки старший за дівчину,  а його особливість була в тому,  що вона Ігора не бачила  жодного разу,  а він її -  бачив.  Вони познайомилися минулого травня,   Ігор пропонував їй зустрічатися,  кликав до себе додому,  говорив,  що зробить  Майї   розслабляючий масаж.  Але дівчина  розуміла,  що і до чого.  Тому на такі провокації не піддавалася.   Згодом виявилося,  що це дійсно була перевірка.  Чоловік так перевіряв Майю на порядність.  А коли дівчина запросила його до себе на випускний,  Ігор  відповів,  що не зможе бути присутнім.  Через  декілька місяців,  ще до зустрічі із Сергієм,  Ігор  знову з'явився у житті Майї.  Вибачався,   сказав,  що був  у Польщі на  заробітках.  Ще говорив,  неначе дуже хотів побувати на весіллі  в одного знайомого Майї.  І ось знову,  майже через півроку,  він з'явився.  Почав писати,  як ні в чому не бувало.  Запитав у дівчини,  які в неї плани на вечір, а коли та відповіла,  що можливо він щось пропонує,  прочитав повідомлення і вийшов з онлайну. 

          Того року  зима була теплою то навіть не міг підозрювати, що весна принесе багато сюрпризів. Останній тиждень лютого.  Полтаву засніжило. І все б нічого,  якби не  повідміняли багато рейсів і Майя не змогла поїхати до батьків у село. Дівчина засмутилася, але все ж змирилася з тим, що поїде наступного тижня, коли погода наладиться.  Вона навіть сходила до університетської бібліотеки,  щоб почитати цікаву книжку.  Але там була обідня перерва, тому сходи вши до магазину, дівчина повернулася додому. Цю маленьку сніжну облогу розфарбував яскравими фарбами її університет. П'ятого березня  її факультет святкував сорокаріччя у полтавському театрі імені Миколи Васильовича Гоголя.
          І от настав довгоочікуваний четвер. Сьогодні Майя  мала поїхати додому. Виглянувши на вулицю, дівчина подумала, що сьогодні вона таки потрапить до батьківського дому. В піднесеному настрої дівчина зібрала речі, поїхати на автовокзал відразу після закінчення пар.  Того року вона не пропустила жодної пари.  Але коли Майя  спустилася  з квартири -  охоронець попередив дівчину про те, що скрізь надзвичайно багато льоду та снігу. Засміявшись над цим повідомленням, Майя швидко вирушила до університету. Адже залишалося лише двадцять хвилин до початку пар. На узбіччях снігу було  набагато вище колін.  Вийшовши за межі двору, дівчина не змогла ступити і декількох кроків, як ледве не впала на лід. Вона була в паніці.  Майї не хотілося прогулювати пари, але вона розуміла, що не зможе добратися до університету неушкодженою. Тому вирішила повернутися в квартиру а вже потім, коли прийде час їхати на автовокзал - викличе таксі.  А для того, щоб її не мучила совість -  подзвонила мамі і тьоті, які сказали відразу повертатися в квартиру і пити гарячий чай.

Але повернутися  до будинку виявилося набагато складніше, ніж здавалося на перший погляд.  З вулиці, де стояла Майя, до будинку простяглася дуже крута доріжка. І зважаючи на те, що вона повністю була покрита льодом, дівчина вже подумала з'їжджати на пакеті. Вона розуміла, що чекати на приїзд служби таксі на вулиці -  не варіант. Адже до автобуса залишалося ще добрих чотири години. Тому зібравшись з силами, Майя почала потихеньку спускатися. Її взуття, хоч і мало тракторну підошву, було на досить високому каблучку. Не ступивши і декількох кроків, дівчина швидко зорієнтувалася: роззулася і почимчикувала в носках до будинку.

    Через декілька годин Майя  вже сиділа у автобусі.  Слухала музику,  насолоджувалася тим, що скоро буде вдома.  Приїхавши до батьків, дівчина здивувалася. Адже в селі випало ще більше снігу, ніж у місті. І тепер, коли все почало танути, її рідне село нагадувало Венецію. Скрізь було надзвичайно багато води. Майже запливши до хати,  мама сповістила Майю про те, що через півтори години в будинку культури буде концерт.  Дівчина засміялася:
-  Овва, то це я, виходить, як кажуть люди, з корабля на бал. Причому в прямому сенсі. Настрій дівчини значно підвищився. Сидячи на концерті, Майя уявляла себе принцесою, до якої приходять свататися найпрестижніші вельможі світу