3 глава

З кожним днем я зневірювалася,що до пошуків вбивці Лілі. Поліція лише розводила руками і все так само запевняла,що це не вбивство.
Прийшовши через день в школу,я відчула усю тяжкість бути без своєї подруги. Я залишилася одна,без підтримки, внутрішнього контролю та спокійної душі.
Проходивши по коридору я помітила Адама.Як не дивно він був в оточені дівчат.Його настрій був такий як завжди: веселий.
Невже його біль так миттєво зник.Невже його серце не стискається від болю та страждань від втрати коханої людини. Невже він настільки байдужий до її смерті.
Втрата Лілі стала для мене найбільшим тягарем життя,а для нього це  звучить мов забавка.
Невже він не бачить дійсності?
Я байдужо пройшла крізь увесь натовп його дівчат і направилась в клас.Сівши за парту я дістала свій блокнот з портфеля і почала порівнювати вбивць.Через хвилину до класу зайшла вчителька, і почала пояснювати якусь тему.Яку?Не знаю.Я була повністю занурена у свої думки.
Та тут до класу безцеремонно ввійшов Адам,сівши на своє місце.І в той момент Клавдія Гавзмівна сказала:
-Це вже край!Що це за поведінка така!?!?!Нахаба!Так далі не піде!Ти геть відбився від рук!!! Негайно пересядь...до...до Мії,і це не прохання!
Всі дівчата висказали невдоволення що до цієї пересадки.Чесно кажучи я теж не хотіла сидіти з цим, але проти Клавдії Гавзмівни іти не хотіла.
Адам закотив очі і з шумом,відсунувши свій стілець,пересів до мене.Я відсунулася на край столу і переставила стілець подалі,забрала свій блокнот зі столу у портфель.Обернувшись я побачила його погляд на собі.Тримаючись за парту,я припіднялася назад .І слухаючи вчительку записувала нову незнайому мені інформацію.