Розділ 32. Сигнал із безодні

Підпросторовий тунель навколо крейсера «Одіссей» мерехтів розплавленим сріблом. Після нищівного вибуху Мережевого Флагмана Творців і фазового перевантаження носової камери, (описаного в фінальних акордах саги «Проєкт Октагон: Темні Творці»), корабель Асґардів повільно повертався до тями.

У кабіні управління панувала напівтемрява, розбавлена тьмяним аварійним сяйвом підлогових панелей. Командувач Фрей з виснаженим обличчям вводив коригувальні вектори у гравітаційний компенсатор. На медичних кушетках за спиною пілотів приходили до тями герої з легендарного загону «Форпост»: Тор з обпаленим фазовим контуром та сам капітан Марк Валент. Сироватка Асґардів уже запустила регенерацію, але важкі радіаційні опіки від іонного кристала все ще пекли шкіру Марка вогнем.

— Фрей, який статус гіперприводу? — хрипко мовив Марк, силою примушуючи себе сісти.

— Навігаційний кристал дестабілізований, капітане, — не повертаючи голови, відповів Фрей. — Залп з кодом Архітекторів випалив нульовий геодезичний маяк Сонячної системи нашого виміру. Ми рухаємося в підпросторі, але нас зносить у паралельну часову й просторову фазу Землі.

— Паралельну фазу? — перепитав сержант Молот, який сидів поруч, перезаряджаючи свій важкий «Вулкан». — Це як? Ми що, летимо не до нашої Землі?

— Маса та гравітаційний відбиток планети ті ж самі, — вступила у розмову Тінь, звузивши свої темно-карі очі біля оптичного термінала. — Але часовий зсув і енергетичний фоновий спектр абсолютно інші. У цьому вимірі немає глобальної мережі Творців, з якою ми билися раніше... Зате є щось інше.

Раптово центральний тактичний стіл «Одіссея» спалахнув тривожним бурштином. Сапфіровий кристал, що відповідав за сканування аномалій, видав високий, ритмічний звук.

— Що там? — Марк підвівся, важко спираючись на консоль.

— Ми фіксуємо локальний просторовий розрив прямо над континентальною Європою, у гірському масиві Карпат, — виявив Тор, чий голос усе ще тремтів від слабкості. — Це не технологія Асґардів і не квантове випромінювання Творців. Це... первинна органічна енергія колосальної щільності. Вона відповідає залишковій матриці прадавніх Біо-Сфер, про які згадувалося в таємних архівах Архітекторів.

— Органічна енергія? У Карпатах? — здивувався Молот. — Там що, вибухнув біореактор?

— Гірше, — Тінь швидко вивела на панорамний екран збільшену проекцію гірського хребта. — Я бачу високу концентрацію військової техніки та важкої броні. Позначки належать місцевій приватній військовій корпорації «Black-Oversight». Наземні сили розгортають термобаричні системи та пригнічувачі. Вони общупують ліс і когось оточують.

— Дивіться сюди, — Тор вказав на центральну точку аномалії. — Там один біосигнал. Його енергетичне ядро пульсує на частоті чистої Прани. Але він поранений. Його внутрішній фазовий контур виснажений на вісімдесят відсотків після розгрому підземного об'єкта. Якщо ця корпорація застосує термобаричний залп, цей біосигнал згасне.

Марк Валент мовчки дивився на червону точку, яка з останніх сил стримувала оточення найманців. Капітан «Форпосту» знав, що таке бути загнаним у кут ворогами, які переважають числом і зброєю.

— Фрей, виводь «Одіссей» із підпростору прямо над цим квадратом, — віддав наказ Марк. — Ми не знаємо, хто цей чоловік, але якщо він воює із загарбниками і володіє силою, спорідненою з Архітекторами, ми не залишимо його помирати.

— Капітане, наш щит виснажений, — застерег Фрей. — Повноцінна висадка корабля неможлива.

— Тоді висадимося десантним модулем, — відрізав Марк. — Молот, Тінь — за мною. Беру вогневу підтримку. Тор, залишайся на містку та тримай фазовий купол.

...

Тим часом на землі, у темному карпатському лісі, повітря буквально кипіло від спеки.

Вар’ян стояв на колінах біля підніжжя скелі. Його смарагдові очі тьмяніли. Королівський Женьшень дав йому потужний ривок, але «Срібне Виснаження» після знищення підземного бункера «Black-Oversight» давалося взнаки. Золота Нитка в його грудях тріщала під напругою, а ворог не зупинявся.

Навколо лісу розгорталася друга, набагато численніша хвиля корпоративних найманців. Вони зрозуміли, що їхню першу розвідгрупу знешкоджено, і тепер ділилися без жалю. Два важких бронеавтомобілі з великокаліберними кулеметами та важка гусенична машина з термобаричною установкою перерізали всі шляхи відходу до вершини.

— Ціль зафіксована! — пролунав через підсилювачі глухий, спотворений голос нового командира «Black-Oversight». — Працювати термобаричними зарядами! Випалити цей квадрат до самого каміння!

Зі ствола важкої установки з ревом вирвалася перша ракета, лишаючи за собою вогняний шлейф.

Вар’ян підняв ослаблені руки, намагаючись звести щит із коріння та Прани, але розумів: його виснаженого Ядра не вистачить, щоб зупинити об'ємний вибух такої сили.

І в цей момент нічне небо над Карпатами розкололося.

Це був низький, вібруючий гул, від якого затремтіли самі гори. Покриті туманом хмари розірвалися від сліпучого лазурового спалаху, и з підпросторового розриву на висоті кількох сотень метрів виринув масивний, гранований силует тактичного десантного модуля Асґардів.

Перш ніж термобарична ракета досягла скелі, з модуля вистрілив промінь щільної, блакитної плазми.

Ракета вибухнула в повітрі, перетворившись на кулю вогню, яка миттєво розсіялася під дією силового поля.

— Що за чортівня?! — закричав командир найманців, наводячи тепловізор на небо. — Авіація?! Чий це апарат?!

Десантний модуль не став відповідати. На висоті п'ятдесяти метрів його люки з гуркотом відчинилися, і на вогку карпатську землю, піднявши туман і сухе листя, рухнули три фігури у важкій, фантастичній броні.

Попереду з коліна підвівся Марк Валент. Його бронекостюм «Форпост», відомий з книжкового всесвіту «Проєкт Октагон», хоч і був обпалений після міжгалактичної битви з Творцями, випромінював холодну, нищівну потужність. Поруч виросла кремезна постать сержанта Молота з велетенським «Вулканом» напоготові, а на високому валуні миттєво зафіксувалася снайпер Тінь, уже тримаючи на прицілі броньовики ворога.