Глава 25: Засідання Ради та ультиматум Друїда

Зала засідань Національної академії наук на вулиці Володимирській вражала своєю величчю: високі ліпні стелі, дубові панелі на стінах та амфітеатр, у якому зібралися понад півсотні найвпливовіших людей країни. Тут були провідні академіки-біологи, фізики-ядерники, представники Міністерства довкілля, генерали Державної служби з надзвичайних ситуацій, а також кілька поважних гостей у дорогих ділових костюмах — неофіційні представники великих транснаціональних інвестиційних фондів та фармацевтичних компаній.

Коли Вар’ян зайшов до зали у своєму простому одязі з дерев’яним тубусом за плечима, по рядах прокотився гул здивованих голосів та шепоту.

На трибуні виступав академик Ковальський — літній чоловік у окулярах із товстими лінзами, який саме демонстрував на великому екрані слайди із даними аналізів води з Явірницького каньйону.

— Панове! — вигукував Ковальський, стукаючи указкою по екрану. — Це не просто успішна дезактивація! Показники важких металів у каньйоні впали до нуля за чотири години! Спори, виведені паном Гуменюком, розкладають токсини на безпечні кальцієві мінерали! Ми маємо перед собою технологію, яка здатна врятувати наші річки, землі та атомні зони відчуження!

У цей момент із першого ряду підвівся чоловік у дорогому темно-синьому костюмі — заступник голови Національної ради з питань екологічної безпеки Громов. Його обличчя випромінювало холодну, чиновницьку виверхність.

— Все це дуже вражає, колеги, — гучно перебив академіка Громов, беручи мікрофон. — Але ми мусимо залишатися реалістами. Держава не може довіряти експериментальні біологічні методики одній приватній особі без ліцензій, сертифікатів та суворого державного контролю. Наша пропозиція наступна: пан Гуменюк передає всі штами спор, формули та зразки «Золотої Нитки» до нашої спеціальної закритої державної лабораторії. Ми виділяємо п’ятдесят мільйонів гривень на дослідження, а сам пан Гуменюк отримує посаду старшого наукового співробітника.

Громов зробив паузу, подивившись прямо на Вар’яна, який повільно крокував центральним проходом до трибуни.

— У разі відмови, — продовжив чиновник із легким натиском у голосі, — використання неатестованих біологічних препаратів на території України буде визнано незаконним, а на заповідник у Карпатах буде накладено арешт у межах розслідування щодо використання незареєстрованих штамів мікроорганізмів.

У залі запанувала важка, напружена тиша. Науковці переглядалися з ніяковістю, а представники інвестиційних фондів задоволено посміхалися — для них цей сценарій означав повну конфіскацію унікальної технології на користь зацікавлених структур.

Вар’ян підійшов до трибуни.Він не став брати мікрофон. Його голос, насичений Праною, звучав без жодного підсилення — чистий, глибокий, дзвінкий, який легко заповнив кожний куточок великої зали.

— Ви знову говорите про гроші, ліцензії та конфіскацію, панове, — мовив Вар’ян, і його смарагдові очі спалахнули яскравим, суворим світлом. — Ви сидите в цих розкішних кабінетах, поки під вашими ногами, на глибині п’ятдесяти метрів, зношені резервуари з токсичними відходами руйнуються від часу. Ви хочете закрити мої знання в сейфах, щоб продавати ліки за мільйони, поки земля помирає від вашої жадібності.

Громов роздратовано поморщився й стукнув кулаком по столу:

— Витягніть його з трибуни! Це екстремізм! Ми тут вирішуємо державні питання!

Проте Вар’ян лише спокійно дістав із тубуса один контейнер із розквітаючою «Золотою Ниткою» та поставив його на трибуну.

Процес: Локальна резонансна експресія та проекція біологічного стану підземних пластів.

Вар’ян торкнувся кінчиком пальця паростка.

Пагони «Золотої Нитки» миттєво розправилися, випромінюючи м’яке, перламутрово-золоте сяйво. На великому екрані за спиною академіка Ковальського, де ще мить тому були слайди, раптово з’явилося живе, тривимірне зображення підземних пластів України. Науковці в залі ахнули: на карті чітко пульсували червоні, отруйні плями — підземні резервуари біля Дністра, шахтні води Донбасу та протечі навколо Чорнобильської зони відчуження.

— Подивіться сюди, — суворо мовив Вар’ян. — Це дійсний стан вашої землі. У вас немає трьох років на дослідження та виділення бюджетів. Тріщини в резервуарах під Дністром розкриються через сорок вісім годин. Якщо отрута потрапить у питні горизонти, пів країни опиниться без води.

У залі зчинявся панічний галас. Генерали ДСНС та академіки підвелися зі своїх місць, гарячково вдивляючись у монітори.

— Це… це правда?! — закричав один із генералів. — Наші датчики в районі Дністровського комплексу сьогодні вранці дійсно показували підвищення рівня мінералізації!

Громов зблід, його нахабство миттєво випарувалося. Він здивовано дивився на карту, не знаючи, що сказати.

— Я приїхав сюди не просити посади чи грошей, — пролунав владний голос Вар’яна над галасом у залі. — Я пропоную вам завіт. Я відкриваю технологію «Золотої Нитки» для всіх науковців, які готові працювати чесно й безкоштовно для порятунку землі. Але кожний об’єкт буде дезактивовано під моїм особистим контролем. Якщо бодай одна посадова особа спробує привласнити ці препарати чи продати їх приватним корпораціям — ліс назавжди закриє доступ до своїх ресурсів. У вас є одна година на ухвалення рішення.

Вар’ян розвернувся й повільно покрокував до виходу із зали, залишивши найвище наукове та політичне керівництво країни перед вибором між власною жадібністю та порятунком народної землі.