Глава 19: Штурм «Грозового Купола» та контратака пралісу

Зарево від збитого гелікоптера ще палахкотіло в глибокому яру, сповіщаючи Карпати про провал другої хвилі «AetherTech», коли Вар’ян відчув нову, значно небезпечнішу загрозу. Це була не просто чергова колона наємників. В повітрі висіла важка електромагнітна тиша, яка зазвичай передує удару високоточної військової технікi.

Рада директорів корпорації, зрозумівши, що стандартна піхота та аерозолі повністю безсилі проти древнього Друїда, дістала свій головний козир — колісний мобільний комплекс радіоелектронної боротьби та спрямованої енергії «Титан-Х», привезений секретним рейсом із закордонного військового полігону.

За три кілометри від хутора, на панівній висоті хребта, загули потужні дизель-генератори. Велика розсувна антена із масивною параболічною тарілкою спрямувала свій вузький промінь прямо на Біо-Купол.

— Запуск мікрохвильового випромінювача надвисокої частоти! — лунав наказ у командному бункері «Титана». — Потужність — дев’яносто відсотків! Випалити клітинну воду в усьому живому в радіусі п’ятисот метрів!

Удар був безшумним, але катастрофічним за своєю силою.

Повітря над Біо-Куполом розпеклося за лічені секунди. Невидимий промінь НВЧ-випромінювання накрив сферичний купол і навколишні дерева. Вода всередині капілярів рослин почала миттєво закипати. Дерева по краях галявини зашипіли: з кори з гучним тріском виривалися струмені перегрітого пара, листя й молоді пагони на очах перетворювалися на сірий, висушений попіл.

Полікарбонатні грані купола, загартовані кремнієвим в’юном, витримували механічні удари, але від термічного розширення та закипання внутрішнього соку рослин купол затріщав по всіх швах. Сріблясті стебла в’юна почали чорніти й висихати, втрачаючи свою біологічну міцність.

Вар’ян, який перебував у центрі купола біля «Джерела Очищення», відчув, як його власна кров у венах закипає. Біль був випалюючим. Серце качало розпечену рідину, а внутрішня іскра Прани почала згасати під тиском штучного радіаційного шторму.

— Вони задіяли енергію самого сонця, перекрививши її у зброю… — затиснувши зуби, мовив Вар’ян. З його носа та куточків губ потекли цівки темної крові.

Він розумів: якщо промінь діятиме ще хоч дві хвилини, Біо-Купол перетвориться на випалену пустелю, а сам він згорить ізсередини. Захищатися було пізно. Настав час для абсолютної контратаки.

Вар’ян упав на коліна прямо в гарячу воду джерела. Він занурив обидві руки по лікті у вируючий потік і звертався не до дерев навколо, а до самої надрової товщі Карпатських гір — до підземних водоносних жильних пластів та розплавленого залізно-магнітного ядра землі.

Формування: «Грозовий Резонанс» — створення природного заземлюючого купола та локального іоносферного розряду.

Вар’ян виснажив свої внутрішні резерви до критичної межі, виплеснувши залишки Прани у вигляді зворотного електромагнітного імпульсу.

Джерело в центрі купола вибухнуло. Навколо купола з-під землі вирвалися вісім велетенських, тридцятиметрових стовпів із чистої, насиченої мінералами води та залізистого колчедану. Вони зімкнулися високо в небі над прозорою сферою, утворюючи гігантську, суцільну водну клітку Фарадея.

НВЧ-промінь «Титана-Х» влучив у цю водяну завісу. Випромінювання не змогло пробити насичений залізом водоспад і з диким шипінням та вибухами пара почало розсіюватися у навколишнє повітря, не завдаючи шкоди самoму куполу.

Але Вар’ян на цьому не зупинився. Водяна клітка слугувала не лише щитом — вона стала велетенським природним блискавковідводом.

Небо над Карпатами, яке досі було чистим, миттєво затягнуло синяво-чорними, важкими грозовими хмарами. Рівень іонізації повітря над хутором перевищив норму в тисячі разів.

Вар’ян підвівся на повний зріст. Його постать сяяла сліпучим золотисто-смарагдовим світлом. Він підняв свій дерев’яний ціпок угору, вказуючи прямо на вершину хребта, де стояв комплекс «Титан-Х».

— Повернися туди, звідки прийшов! — загримів його голос, який відбився луною від усіх гірських піків.

З чорних хмар вирвався гігантський, сліпучий розряд небесної блискавки завширшки в кілька метрів. Пройшовши крізь ціпок Вар’яна, цей потужний розряд не торкнувся землі, а прямопотоком, мов вогняний спис Перуна, вдарив уздовж лінії НВЧ-променя прямо в параболічну антену «Титана-Х».

Стався колосальний вибух.

Мобільний комплекс «Титан-Х» вартістю у десятки мільйонів доларів спалахнув, мов сухий сірник. Його дизель-генератори, розщеплювачі та НВЧ-генератори вибухнули одночасно, перетворюючи броньовану машину на палаючу купу покрученого металу. Електромагнітна хвиля від цього удару розійшлася на десятки кілометрів навсібіч, миттєво спаливши всі засоби зв'язку, радари та електронні прилади операторів «AetherTech» на їхньому базовому таборі.

Загрозу випромінювання було знищено миттєво.

Проте Вар’ян знав, що на таборі ворога все ще залишається резервний загін важкої піхоти з автоматичними гранатометами, які після вибуху «Титана» в паніці готувалися до хаотичного обстрілу хутора.

Він не дав їм ані секунди на перегрупування.

Друїд зірвався з місця і, регулюючи свій біг за допомогою Прани, за кілька хвилин подолав три кілометри крутого гірського підйому. Він з’явився на залишках позиції «Титана» прямо із хмари палаючого пара.

Його поява була подібна до сходження гірського обвалу.

Перший бієць охорони, який спробував розвернути важкий кулемет у бік Вар’яна, навіть не встиг натиснути на спуск. Вар’ян зробив короткий крок убік, перехопив сталевий ствол кулемета оголеною рукою і з дивовижною силою зігнув його пополам, мов м’яку пластилінову трубку. Другим рухом ціпка він завдав удару в шоломовий щиток найманця, відправляючи того у глибокий нокаут.