Глава 18: Опергрупа «Ніч» та тактика випаленої землі

Перший промінь сонця ще не встиг розірвати густий передсвітанковий туман над гірським хребтом, коли біологічні сенсори Вар’яна зафіксували чужорідну вібрацію. Це були не важкі дизельні машини Воронова і не хаотичний кроки цивільних. Земля здригалася від ритмічного, відделікованого бігу десятків людей у спецвзутті, а повітря розтинав ледь відчутний, високочастотний писк портативних тепловізійних сканерів.

Після ганебної поразки цивільного підрозділу ПВК та втечі Воронова рада директорів «AetherTech» діла крайніх заходів. Вони залучили свій найсекретніший, автономний бойовий крило — тактичну групу «Ніч». Це були не просто найманці, а генно-модифіковані оперативники, здатні працювати під прикриттям активного біологічного захисту, позбавлені страху та больового порогу.

Очолював групу полковник Мартін Вальц — чоловік із протезованими нейромодуляторами, для якого ліс був лише тривимірною сіткою цілей.

— Ніяких переговорів, — лунав у закритому каналі зв’язку клацаючий голос Вальца. — Об’єкт застосовує нейротоксичні спори та рослинні пастки. Працюємо за протоколом «Стерилізація». Група 1 — мінування периметра біо-термічними зарядами. Група 2 — вогнеметне придушення біомаси. Група 3 — захоплення цілі з використанням газових завіс на основі важких органофосфатів. Рушили!

Три оперативні групи загальною чисельністю сорок осіб у важких бронекостюмах «Арахіс-V» із подвійним шаром ізоляції вступили у праліс одразу з трьох напрямків.

Вони не йшли стежками. Перша група використовувала важкі ранцеві плазмові вогнемети, які вистрілювали струмені рідкого напалму з температурою горіння понад дві тисячі градусів. Смарагдові ялиці, виплекані Праною, спалахували мов смолоскипи. Гарячий попіл і чорний, отруйний дим затягували небо, розриваючи природний зв’язок Вар’яна з зовнішнім колом захисту.

Вар’ян, який перебував у Біо-Куполі, відчув цей удар як різке, розпечене тавро на власній шкірі. Гострий біль прошив свідомість: сотні дерев помирали за лічені секунди, їхні біологічні сигнали тривоги кричали у загальній мережі, засліплюючи друїда.

— Вони вирішили випалити все… — крізь зуби мовив Вар’ян, вискакуючи на поріг купола.

Його очі палали чистим, смарагдово-золотим вогнем. Він зрозумів, що м’які методи нейтралізації більше не працюють. Ворог прийшов не захоплювати, а нищити.

Вар’ян зірвався з місця. Його рухи під дією концентрованої Прани набули нелюдської швидкості. Він не біг — він ковзав над засніженою землею, залишаючи за собою лише смарагдовий інверсійний слід.

Перша група оперативників саме просувалася вздовж східного яру, випалюючи «Пекучий Тернівник» суцільною стіною вогню. Оператор вогнемета вже наводив сопло на вікову сосну, коли з палаючого диму прямо перед ним вирвалася постать Вар’яна.

Наказ: Миттєве кінетичне поле Прани та активація «Крижаного Базальту».

Вар’ян витягнув руку вперед. У повітрі сформувалася прозора, щільна хвиля стиснутого повітря, насиченого кристалами льоду. Вона врізалася в струмінь напалму, розвертаючи вогняний потік назад на нападників.

Двоє бійців ледве успели відстрибнути, але Вар’ян вже опинився між ними. Скориставшись дерев'яним ціпком, він завдав трьох блискавичних ударів по вразливих вузлах їхніх екзоскелетів. Прана, що проходила крізь ціпок, діла мов струм високої напруги: електроніка костюмів спалахувала, заклинюючи суглоби броні та перетворюючи важкі обладунки на нерухомі металеві клітки.

— Ціль у секторі 4! Відкрити вогонь на ураження! — прогримів у навушниках голос Вальца.

З бокових чагарників вискочили ще четверо оперативників. Вони випустили шквал з бронебійних набоїв калібру 7.62. Кулі летіли з божевільною швидкістю, зрізаючи гілки й вибиваючи тріски зі стовбурів.

Вар’ян не став ховатися. Він закрутив ціпок перед собою, створивши щільний щит із переплетених гілок «Залізної Вешениці», які вискакували прямо з його рукавів під дією пранічного імпульсу. Кулі з глухим стукотом врізалися у дерев’яний щит, деформувалися й безпорадно падали в сніг.

Не зупиняючись ні на секунду, друїд зробив випад вперед. З-під землі під ногами двох стрільців вирвалися товсті, загострені пагони «Кремнієвого В’юна». Вони пробили тактичні черевики й міцно прикували бійців до кам'янистого ґрунту. Вар’ян розвернувся на 360 градусів і потужним кінетичним поштовхом Прани відкинув решту двоє оперативників у глибокий яр.

Але це була лише розвідка боєм.

З півночі пролунав серія глухих вибухів. Це група 2 задіяла біо-термічні міни. Вони підривали кореневу систему в глибині ґрунту, розриваючи зв’язки між центральним куполом та периферією. Одночасно над галявиною завис важкий бойовий гелікоптер без розпізнавальних знаків. З його підвісок вирвалися дві керовані ракети, спрямовані прямо в Біо-Купол.

— Ні! — закричав Вар’ян.

Він зрозумів, що не встигає повернутися до купола пішки. Збираючи всі залишки Прани у своїх каналах, друїд здійснив неймовірне: він занурив руки в стовбур найближчого столітнього дуба й розчинився в ньому.

Процес: Просторове переміщення крізь кореневу мережу (Деревний Крок).

Через частку секунди стовбур дуба поруч із Біо-Куполом розскочився, і з нього вискочив Вар’ян.

Він підняв свій ціпок до неба, прямо назустріч ракету, що летіли з шаленою швидкістю.

— Прокинутися, Сторожі Землі! — загримів його голос, в якому більше не було людської м'якості. Це був голос первісного лісу, що захищає своє життя.

З-під землі навколо купола з гуркотом, що нагадував землетрус, вирвалися чотири велетенські, п'ятнадцятиметрові батоги з переплетених стовбурів дикої груші та броньованого міцелію. Вони перехопили ракети просто у повітрі за тридцять метрів від полікарбонатного даху.