Глава 15: Нова тактика та отруйний туман

Ніч після першої невдалої атаки минула у тривожному, напруженому затишші. Знешкоджених бійців ПВК «Vector» їхні вцілілі колеги витягували з лісу на ношах до самої півночі. Вар’ян не заважав їм забрати непритомних та паралізованих людей — ліс слухняно розступався перед тими, хто рухався без зброї і з єдиною метою: врятувати своїх побратимів.

Артур Воронов, спостерігаючи за евакуацією з мобільного штабу, лютував. Поразка двадцяти вишколених спеціалістів від рук «одного сільського дивака» завдала нищівного удару по його самолюбству.

— Дурні! Звичайні гарматні м’ясо! — волав Воронов, розбиваючи кришталевий келих об броньовану підлогу КрАЗа. — Ви пішли проти біологічного об’єкта зі стандартним автоматово-тактичним мотлохом! Докторе Шнайдер, умикайте другу фазу!

Доктор Шнайдер, чий обличчя залишалося блідим і безвиразним, натиснув кілька клавіш на панелі керування мобільної лабораторії.

— Я попереджав, Артуре Дмитровичу, — сухим, металевим голосом відповів науковець. — Звичайні силові методи тут безсилі. Його ліс — це активний біокомп’ютер із високим ступенем самозахисту. Щоб знищити його, потрібен біологічний дисонанс. Ми використаємо експериментальний аерозоль «Дефоліант-X» у поєднанні з високочастотним ультразвуковим випромінюванням.

— Який ефект? — витріщився на нього Воронов.

— «Дефоліант-X» синтезовано на основі важких ізотопів та інгібіторів фотосинтезу. При розпиленні він блокирує клітинне дихання рослин протягом кількох хвилин. Листя й хвоя обсипаються, коренева система висихає, а сам біоценоз перетворюється на мертву, токсичну пустелю. А ультразвук руйнує клітинні мембрани будь-якої живої тканини.

— Використовувати негайно! — віддав наказ Воронов. — Жодних живих зразків не треба, якщо вони опираються. Залиште мені лише купол і самого Гуменюка — якщо виживе.

О третій годині ночі над лісом пролунав важкий, гучний гуркіт. Воронов задіяв два спеціалізовані промислові дрони великої вантажопідйомності, оснащені потужними розпилювальними установками та генераторами ультразвукових коливань. Вони підніматися вище зони прямого досягнення дерев і зависли прямо над п’ятдесятигектарним пралісом Вар’яна.

У темне нічне небо вирвалися сірі, густі хмари хімічного аерозолю. Одночасно з цим повітря струпонув низький, вібруючий гул високої потужності, від якого тріскалася кора на старечих буках, а лісові птахи й дрібні гризуни в паніці гинули прямо у своїх норах.

Вар’ян відчув цей удар миттєво. Резонансний біль пронизав усе його тіло — від кінчиків пальців до самого серця, адже його свідомість була прямо поєднана з кожним деревом у цьому лісі.

Він вискочив з Біо-Купола. Вгорі сіра, отруйна плівка розпиленого дефоліанту осідала на смарагдові гілки ялиць. Хвоя на крайніх деревах почала на очах чорніти, скручуватися й з тихим шелестом сипатися на сніг, наче спалена неповидимим вогнем.

— Хімічна війна… — тихо прошепотів Вар’ян, міцно стискаючи свій ціпок. У його очах спалахнув не просто зелений вогник, а справжнє полум’я Прани. — Ви вирішили отруїти саму Землю.

Він розправив плечі й занурив обидві долоні в чашу «Джерела Очіщення».

Процес: Трансформація Прани у високоактивний Біо-Антидот, створення теплового висхідного потоку та активація спорового щита.

Вар’ян почав викачувати з власних внутрішніх резервів величезну кількість життєвої енергії. Його вени на руках засяяли пульсуючим яскраво-зеленим світлом. З джерела вирвався не просто стовп води — в небо злетів потужний, сяючий гейзер концентрованого пара, насиченого антитілами Королівського Женьшеню та спор особливого «Вогняного Плауна».

Цей гарячий, біологічно активний пар вступив у реакцію з отруйною хмарою «Дефоліанту-X». У повітрі зчинилося шипіння, мов від розпеченого заліза, зануреного у воду. Молекули отрути під дією високої температури та ферментів женьшеню розпадалися на нешкідливі вуглекислий газ і воду ще до того, як встигали торкнутися землі.

Але Вар’ян не зупинився на захисті.

Він спрямував свій зір угору, де зависли дрони ворога. Ультразвуковий гул продовжував тиснути на ліс, викликаючи мікротріщини в полікарбонаті Біо-Купола.

— Пора знищити ваші залізяки, — мовив друїд.

Він віддав заклик підземній мережі. З-під снігу навколо Біо-Купола вирвалися сотні гнучких, спороносних пагонів «Кремнієвого В’юна». Замість того, щоб рости вгору повільно, під дією надпотужного імпульсу Прани вони вистрілили у повітря на висоту понад п’ятдесят метрів, мов зелені живі гарпуни.

Завдяки своїй неймовірній гнучкості та міцності, стебла в’юна миттєво обплели пропелери та корпуси обох дронів. Біо-механічне захоплення було настільки потужним, що лопаті літальних апаратів із тріском зламалися, а генератори ультразвуку розпалися на шматки.

З палаючими іскрами й гучним гуркотом обидва багатомільйонні дрони «AetherTech» впали в снігову кучугуру біля ніг Вар’яна, перетворившись на купу некорисного металобрухту.

Ворожа атака з повітря була повністю придушена за лічені хвилини.