Глава 23. Архіви підземних богів і прихована пастка матрон

Просторий купол лабораторії Східної вежі Кал-Дурат потопав у м'якому, фосфоресціюючому сяйві квантових екранів та стародавніх артефактів. Після укладання угоди з Першою Матроною Веларою у розпорядженні Василя Гуменюка опинився не просто доступ до ресурсів підземної цитаделі, а й повний контроль над закритими архівами Першої Епохи, куди століттями не ступала нога жодного стороннього.

Він стояв біля високого кам'яного столу, покритий чорним пилом віків, і уважно вивчав розгорнуту голографічну карту енергетичних жит Кал-Дурат. На відміну від поверхневого Арвеліону, де магія текла вільними, живими ріками через коріння велетенських дерев, підземний світ темних ельфів був затиснутий у жорсткі рамки штучних каналів, висічених у базальтові масиви. Ці канали за століття забилися важкими металами, застарілою магічною відпрацьованою оливою та накопиченою радіацією мертвого етеру.

— Вони перекрили кисень самі собі, — промовив Василь у порожнечу зали, його голос гулко рознісся під склепінням. — Намагаючись ізолюватися від поверхні та створити ідеальну замкнуту екосистему, вони змусили енергію циркулювати по замкнутому колу, поки вона повністю не деградувала.

До нього підійшла головна жриця лабораторії, молода, але вже втомлена від безсонних ночей темна ельфійка на ім'я Ілрін. У її руках був важкий срібний сувій із записами останніх генетичних експериментів. Вона дивилася на Василя з сумішшю надії та глибокого сумніву.

— Василю... наші алхіміки намагалися зробити це роками, — тихо сказала вона, торкаючись пальцем прозорої капсули, де тихо дихало одне з хворих малят. — Ми пропускали через малят чисту ману вищих сфер, ми пробували кров найсильніших воїнів, але результат завжди був один: їхні незміцнілі канали просто згоряли зсередини від надлишку чужорідної сили. Як ти збираєшся змусити їхню матрицю прийняти Прану без руйнації?

Василь підняв очі від карти і подивився на жрицю. У його смарагдових очах не було ані краплі сумніву — лише холодна, вивірена точність інженера-сапера, який знає розташування кожного детонатора в мінному полі.

— Тому що ви намагалися залити в порожню посудину розпечену лаву, — відповів він рівним голосом. — А треба діяти інакше. Не накачувати їх силою ззовні, а відбудувати внутрішній мікрогенератор. Запустити їхнє власне серцебиття на іншій частоті.

Не чекаючи заперечень, Василь підійшов до центральної панелі управління алхімічним комплексом. Він поклав обидві руки на холодні металеві сенсори, дозволяючи Золотому Ядру у власних грудях вийти на прямий контакт із загальною мережею лабораторії.

У ту ж мить по всьому периметру зали пролунав глибокий, низький гул. Металеві пластини на підлозі злегка задеренчали, а стародавні кристали на стінах спалахнули яскравим, насичено-зеленим світлом — кольором чистої, первозданної Прани, збагаченої досвідом двох життів і гномівськими рунами.

— Ілрін, готуйте стабілізатори частоти! — різко віддав команду Василь, і в його голосі пролунала така залізна влада, що ельфійка рефлекторно кивнула й кинулася до сусіднього пульту. — Зараз ми розблокуємо магістральний вузол у Нижніх Шахтах. Мені потрібен прямий доступ до магматичних жирних жил під містом!

— Але... але якщо ти відкриєш магістраль безпосередньо, тиск розірве захисні бар'єри нижнього ярусу! — встигла вигукнути Ілрін.

— Не розірве, якщо ми спрямуємо потік через мій арантитовий контур, — перервав її Василь.

Він заплющив очі й повністю занурився у внутрішній простір власної свідомості. Техніка «Нульового Сліду» та структура обладунку Тіні об'єдналися в єдиний комплексний щит, який діяв як потужний трансформатор. Василь почав протягувати крізь власне тіло величезні обсяги підземної енергії Кал-Дурат, пропускаючи їх через фільтр Золотого Ядра, очищаючи від отруйних домішок сірки та мертвих часток етеру, і перетворюючи на чисту, живу життєву силу.

У залі піднявся вітер. Повітря навколо нього завирувало від перепаду температур та енергетичного потенціалу.

У захисних капсулах біля стіни маленькі малята темних ельфів раптом задвиготіли ручками. Їхнє поверхневе дихання змінилося на глибокі, ритмічні подихи. Прозорими, синюватими тілами малюків розлився теплий, золотавий відблиск — їхні заблоковані внутрішні канали вперше за всю історію раси почали самостійно розкриватися, приймаючи життєдайний імпульс.

Жриця Ілрін спостерігала за цим із широко розплющеними очима. На її блідому обличчі застиг вираз абсолютної нереальності того, що відбувається. Те, що вважалося неможливим і безнадійним протягом століть, те, проти чого безсило билися найкращі розуми підземного світу, зараз відбувалося на її очах завдяки волі однієї людини з поверхні.

— Їхні канали... вони стабілізуються! — схвильовано вигукнула вона, дивлячись на показники моніторів, які стрімко зеленіли. — Рівень Прани в їхніх організмах досяг нормальних показників новонародженого ельфа Першої Епохи!

Але Василь не зупинявся. Процес лікування малят був лише першим етапом грандіозного плану. Зрозумівши структуру енергетичної мережі Кал-Дурат ізсередини, він чітко побачив головну проблему всього міста: весь комплекс жив на застарілих, виснажених накопичувачах, які знаходилися глибоко в запечатаних шахтах стародавніх арсеналів. Без перезапуску центрального джерела через кілька місяців мікроканали малят знову згасли б у мертвій атмосфері міста.

— Це лише стабілізація на короткий час, Ілрін, — промовив Василь, повільно відкриваючи очі, які тепер випромінювали яскраве, смарагдове сяйво. — Щоб Кал-Дурат жив, потрібно спуститися на найглибший рівень Нижніх Шахт — туди, де на світанку першої епохи ваші пращури запечатали Первинне Джерело Магії.

У цей момент двері лабораторії відчинилися, і на порозі з'явилася Перша Матрона Велара. Вона тримала в руках обсидіановий жезл, а її обличчя виражало глибоке хвилювання. Вона вже отримала перші звіти про те, що малята в Східній вежі почали самостійно дихати й випромінювати живу енергію.