Глава 19. Тіні Глибоких Печер і Новий Полювання

Зруйнована Зала Тисячі Відбитків у Дзеркальній Вежі залишалася стояти у тиші, напоєній запахом озону, кристалічного пилу та розплавленого місячного опалу. Повалений Архімаг Малахір усе ще лежав біля розбитих уламків Прядивника, його колишня велич розсипалася на попіл, а елітна варта була знесилена й розкидана вздовж полірованих стін. Імперія ельфів отримала потужний удар, який затьмарив її тисячолітній спокій.

Але Арвеліон не був монолітним. Поки світлі ельфи з Ордену Срібного Листка оплакували падіння цитаделі, у найтемніших, закритих від сонячного світла куточках цього виміру розгорталася зовсім інша драма.

Глибоко під поверхнею земної кори, там, де камінь пропах сіркою та теплом магматичних жирних жил, простягалися володіння Темних Ельфів — підземне місто-держава Кал-Дурат.

На відміну від своїх світлих побратимів із Верхніх Садів, які купалися у променях двох сонць та споживали нектар вічності, Темні Ельфи стикалися з проблемою, що повільно, але невідворотно вела їхній рід до вимирання. Протягом останніх кількох століть їхні жінки втрачали здатність до зачаття. Магічні лона матрон Кал-Дурат перетворювалися на холодний камінь; кожне нове покоління народжувалося слабшим, а кількість новонароджених дітей знизилася до катастрофічного мінімуму. Їхня раса повільно вмирала, затиснута в лещата генетичного виродження та магічного виснаження підземних вимірів.

У темній тронній залі Кал-Дурат, висіченій із чорного базальту й освітленій лише зеленим полум'ям жертовних чаш, зібралася Вища Рада Матрон.

На високому троні сиділа Перша Матрона Велара. Її обличчя було блідим, як полотно, а в чорних очах палало полум’я відчаю і жорстокої рішучості. Перед нею на колінах стояла головна шпигунка темних ельфів — Тенева Агентка Зіра, яка щойно прибула з поверхні з донесенням.

— Ти певна того, що привезла, Зіро? — голос Велар звучів низько, вібруючи в порожнечі залу, наче натягнута струна. — Світлі ельфи приховують це, але наші агенти в Дзеркальній Вежі добули інформацію про невідомого чоловіка... людину з іншого виміру, чия енергія не підпорядковується законам нашого світу?

— Я перевірила кожне слово, Матроно, — схиливши голову, відповіла Зіра. Її гнучке тіло в чорному шкіряному обладунку ледь помітно тремтіло від напруги. — Світлі ельфи намагалися зламати його у своїх казематах. Вони думали, що це звичайний варвар, але його внутрішня сила — те, що він називає Золотим Ядром і Праною — здатна пробивати найміцніші етернітові бар'єри та переформатовувати саму життєву матрицю простору. Його біополе випромінює первинну, невичерпну енергію творіння.

Матрона Вера повільно піднялася з трону. Її довге чорне волосся спадало на плечі, а мантія з обсидіановими пластинами глухо дзвеніла при кожному кроці.

Проблема народження потомства була больовою точкою всього Кал-Дурат. Жодні їхні темні ритуали, жодні кровні жертвопринесення чи алхімічні суміші не могли змусити магічні лона матрон знову дати життя. Їхня раса вимирала, і вони були готові на все — піти на війну проти всього світу, укласти угоду з демонами чи перевернути самі підвалини виміру, аби знайти джерело порятунку для своїх дітей.

А тепер агент принесла звістку про чоловіка, чия енергія володіла силою відновлення самої матерії.

— Якщо його прана здатна долати закони нашого виміру... — задумливо промовила Велара, і в її очах спалахнув хижий, небезпечний блиск. — Якщо його геном і внутрішнє ядро настільки потужні, що розбили артефакти Першої Епохи, то він — ключ до нашого спасіння. Не руїна, а зерно, яке дасть нове життя нашому народу.

— Матроно, він щойно знищив захист Дзеркальної Вежі та повалив Архімага Малахіра, — обережно заперечила Зіра. — Він не просто бранєць. Він — небезпечний хижак, який вирвався на волю. Захопити його буде неймовірно важко.

— Ми не будемо вести війну на знищення, Зіро, — холодно і владно відповіла Перша Матрона. — Нам не потрібен його труп. Нам потрібен він живим. З усіма його секретами, з його енергією, з його силою.

Велара різко розвернулася до темного вівтаря в глибині залу і підняла ритуальний жезл.

— Зберіть елітний загін «Нічних Тіней». Використайте паралітичні рунічні мережі, стародавні пастки з мовчазного металу та отруту чорного лотоса, яка здатна приспати навіть божественну сутність. Знайдіть його у диких лісах або на руїнах Верхніх Садів і приведіть до Кал-Дурат.

Темні ельфи більше не ховалися у тіні власних проблем. Проблема виживання штовхнула їх на наймасштабніше і найнебезпечніше полювання в їхній історії. Їхньою ціллю став Василь Гуменюк — чоловік, який щойно звільнився з в'язниці світлих ельфів і тепер мав зіткнутися з новими, набагато витонченішими і безжальнішими ворогами з підземелля.