Глава 9: Песець підкрався непомітно...

--- Аааааааааагх! Йомайо!

--- Сань, ти чого такий варений вже пів дня бігаєш?:-- запитав Каєн на обідній перерві.

--- Та не можу виспатись ніяк! Один і той же сон сниться, та ще й так, зараза, реально, що я підриваюсь в повній трансформаціії і готовності до бою.

--- Ого!:-- Каєн аж присвиснув:--- Тепер тебе аж підриває, а з початку ти просто на цей сон жалівся, а тепер прямо…:-- він зобразив рукою невідому фігуру, я тільки кивнув:--- Кепсько…

Ми помовчали, мірно рухаючи щелепами.

--- Доречі, як у тебе з лисичкою?:-- запитав я більше для підтримання бесіди. 

--- Нормально, хоча і не без ексцесів!:-- натягнуто посміхнувся Каєн, а я підняв одну брову:--- Нічого такого, просто Амі сестра Джараїса…

--- Кх-кх-кхак:-- закашлявся я від такї новини:--- А раніше сказати не міг?:-- запитав я відійшовши.

--- Так, якось не до того нам було, та й не хотів вас відволікати!:-- винувати відповів Каєн:--- Та й Амі блог Звздюка дивитися з собою звала завжди, от ми й відсиджувалися по кафешках, ну і в мене вдома!:-- останнє було сказане з тамим мутним поглядом, що я тільки з розумінням посміхнувся, як же, наш блог вони дивилися.

--- Гм. Ну добре, а що за ексцеси?

--- Та, кілька мордоворотів, які були дуже здивовані, коли з них зробили двох лялечок в стальному тросі замість шовку, ну і пара місцевих підлабузників Джараїса, запакував аналогічно. Більше ніхто не ліз!:-- Каєн знизав плечима.

--- А, що сам Джараїс?:-- мені аж стало цікаво, з якого переляку наш аристократик не лізе сам, особливо, знаючи ким Каєн був і, що ми з ним друзі.

--- Не рипається особисто, що дещо насторожує…:-- відповів Каєн і задумався, а я посміхнувся помітивши, як до нас дефілює Амелія, що чудово чула нашу розмову.

--- А брат отримав від мене на горіхи, тож не турбуйтеся про нього!:-- дзвінкий голос Амелії вивів Каєна з роздумів і він розплився в посмішці, а Амелія поцілувала його в щічку, гм, як скромно.

--- Ну, коли так, то добре. А то я обіцяв твоєму братові, що при наступному його наїзді, він потрапить до лікарні, на місяць… чи на тиждень, забув точне формулювання.

--- А я то думаю, чого брат почав плюватися, коли я йому розповіла, хто мене врятував!:-- хіхікнула Амелія і обійняла Каєна, влаштувавшись у нього на колінах, а я бачачи, куди заходить розмова поставив поліг тиші.

--- Ну Каєн виступив в ролі подушки-обнімашки, забрали тебе власне я й Ко, причому Ко тут буде на першому місці!:-- сказав я спостерігаючи за реакцією лисички, а вона переглянувшись з Каєном, ніжно посміхнулася:--- І я вам за це щиро вдячна. І вдячна за Каєна!:-- мені на фоні привиділося розпускання троянд на рожевому фоні, вердикт, Каєн влип, в хорошому сенсі.

--- А як би Каєна тоді з нами не було?:-- я вирішив трохи повернути цих двох в реальність:--- Ти тоді б когось з нас обрала?:-- з єхидною либою закінчив я, коли два погляди зосередилися на мені.

--- Ну, тебе, Саш, наврядчи!:-- посміхнулась Амелія:--- Мені не треба проблем з Главою, ви ж з нею зустрічаєшся?!

--- І звідки такі дані?:-- брови поползли на лоба.

--- А хіба ні?:-- брови поползли на лоба вже у Амелії:--- А з тої сцени в барі, було схоже, що ви пара, при чому доволі давно. Я ще подумала, що ось чому Глава така холодна до залицянь інших хлопців, з такою то опорою.

--- Взагалі то ми не зустрічаємося, але я над цим ще попрацюю!:-- вигнув я грудак колесом, думаючи “А нахріна мені така бравада?!” і спостерігаючи очі моїх співрозмовників, що почали приймати форму правильного кола, на половину обличчя, вже здогадуюсь, кого вони бачать:--- Привіт Алісо!

--- Над чим там це ти ще попрацюєш?:-- кришталевими дзвіночками роздалося з за спини.

--- Так, ми мабуть підемо, у нас там ще справи…:-- пролопотів Каєн і підхопивши зойкнувшу Амелію на руки, швиденько покинув нашу компанію, на ходу цикаючи на своє лисенятко.

Аліса провела їх поглядом і присіла навпроти мене, та поставила тацю зі своїм обідом, я тільки мовчки на неї дивився.

--- Що?:-- підняла вона на мене погляд:--- Ти проти моєї компанії?

--- Ні!:-- коротко відповів я, милуючись нею.

--- Саш!:-- Аліса глянула мені в очі і … зашарілася:--- Не дивись так на мене, мені ніяково.

Від цієї фрази хтось послизнувся на рівному місці і на всю абсолютну тишу їдальні громом пронісся звук упавшої таці з чиїмось обідом. Каєн, паразит, коли пішов в туман зняв поліг і тепер на мене й Алісу дивилася вся їдальня, квадратними очима, хоча це не дивно, згадуючи, що Аліса має славу льодяної королеви… Мтак, ситуйовина. Я обвів зал красномовним поглядом, народ разом опустив погляди в свої обіда, а десь з підлоги почулися матюки…

--- Кхм! Вибач, захопився!:-- буркнув я, на що Аліса посміхнулася.

--- Ну і, що новенького?:-- запитала Аліса, заспокоївшись і продовжуючи обід.

--- Намічається вільний час. Тренування поки закінчили, у Вчителя якісь справи…:-- нейтральним тоном промовив я, дивлячись на Алісу хитрим поглядом і посміхаючись, коли вона підняла на мене здивований погляд:--- І от думаю, я комусь обіцяв, що ми прогуляємося, а слів своїх я не забирав, як і не чув, що зі мною не хочуть прогулятися.