Глава 6 Звиздюк і ко.

Вийшов я за кілька хвилин після дзвінка, ну як дзвінка, наш дзвінок більше схожий на тривожну сирену, надривне завивання когось, у кого постраждало найдорожче, буває ще, що на радіорубці чергують креативні розумні і по закінченні уроків на всю школу розноситься “Кипелоф – “Я свободен”” та аналогічні треки інших світів і виконавців. Я думав Каєн вже мене чекає… та помилився, чекав мене Алекс.

--- І чого ти тут висиш? Могли б у Вчителя вже зустрітися з народом.:-- запитав я друга, дивуючись.

--- Та, просто так! Цікаво стало, що то був за балет за сторони залів?:-- з посмішкою запитав Алекс:--- Ну, колися, що утнув?

--- А чого відразу утнув…:-- спробував відбрити я, але погляд Алекса явно давав зрозуміти, що дзуськи:--- Добре, добре. Колюся! Зіткнувся з Алісою!

--- І-і-і?

--- Ви панове гумористи!:-- насмішливо видав я.

--- Тобто?:-- не зрозумів Алекс.

--- А нема вже паличок! Розрядилися:-- почав я клеїти дурня.

--- Бля!

--- А з ними і мій морок, який я накинув перед тим, як бігти на заняття!:-- блазнюю від душі.

--- Троля мені тестем!:-- видихнув Алекс:--- І, що?

--- А подумати самому?

--- Ти ж не хотів її…

--- Її то я якраз хотів і хочу!:-- перебив я Алекса:--- Сьогодні, тільки політику партії трохи пояснив.

--- І, що думаєш?:-- заспокоївся Алекс.

--- Поживемо побачимо. Якщо завтра мене не спробують прибити після, чи під час уроків, то все нормально!

--- А перед уроками?:-- якось з лінцею поцікавився Алекс.

--- Не відіспавшогося Дракона! Ловити перед Уроками?:-- Аліса і Ко не суіцидники!:-- серйозно відповів я і Алекс зі мною погодився, чи йому б не знати нашу натуру.

--- Так, де там твій новий друг, якому потрібна допомога?:-- перейшов Алекс до іншої теми.

--- Та-а-а-к!:-- я за озирався довкола і роздивився Каєна:--- Он біжить, руками маха!:-- відповів я і тицьнув пальцем в бік головних дверей, з яких саме вибігав Каєн.

--- Субтильний він якийсь… Хоча зовнішність оманлива!:-- в роздумі сказав Алекс, дивлячись на фігуру Каєна, що саме підбігав до нас.

--- Каєне, ти чого так довго?:-- запитав я друга коли він підбіг до нас і почав віддихуватись.

--- Ху-у-у-у. Саш, не всім щастить, як вам Драконам!:-- сказав Каєн, а Алекс від цих слів, якось сам собою випустив “прес”.

--- Сань, Скільки він знає?:-- не знижуючи тиску запитав мене Алекс.

--- Мало! І клявся, що копати не буде.:-- відповів я, дивлячись на Алекса і поглядом натякаючи, щоб глушив “прес”.

--- Ну, якщо так, тоді добре!:-- Алекс знизав плечима і заглушив “прес”.

--- Так! Панове! Давайте но до Вчителя!:-- перевів я тему.

--- Сань, а ти певен?:-- з сумнівом запитав Алекс.

--- Я обіцяв!:-- до того ж, мені і самому цікаво чим таким володіє Каєн, що не може це контролювати!

Ми трохи відійшли від школи і я, запустивши гриню, переніс нас до маєтку Вчителя. Останній, був на місці і зустрів нас вже на виході з підвалу, де був портальний зал.

Зайвих питань Вчитель не задавав, я йому все розповів ще поки йшли уроки. Каєн же був здивованим і дивився на мене з відверто не прикритою невірою, я на це тільки посміхнувся. 

Вчителя. такі дрібниці мало хвилювали, тож познайомившись з Каєном, ми відразу пішли до трензалу.

--- Так, юначе!:-- сказав Вчитель, привертаючи увагу Каєна, той перетворився в слух і зір:--- Ти ж розумієш, що і факти, які тобі відкрилися, теж повинні бути збережені в таємниці?:-- товсто натякнув Вчитель.

--- Іменем, Кровью і Силою Своєю! Клянуся, Що нічого з того, що я дізнався і дізнаюся, не буде знати ніхто крім мене і тих, кому Ви чи Ваші Учні, не дозволять розповісти!:-- випалив Каєн і всі ми відчули хвилю сили, ще одна клятва дана.

--- Чудово!:-- задоволено кивнув Вчитель:--- А тепер, юначе, покажи но мені силу, якої ти боїшся!:-- дещо повелительно попросив Каєна Вчитель.

--- А ви впевнені?:-- невпевнено перепитав Каєн:--- Просто моя сила, якщо поряд є хтось доволі сильний і я її викличу, відразу “нападає”. За вас Глава Дерволварст, я не переживаю, мені трохи боязно за Сашу та Алекса.

--- Хороший в тебе друг, мій Учню!:-- хмикнув Вчитель, я тільки посміхнувся.

--- Каєне, запускай шарманку! Якщо я з Алексом не зможемо захиститися, то ломаний мідяк нам ціна, як Драконам.:-- підбадьорив я друга, Алекс кивнув підтверджуючи мої слова.

--- Ну, добре!:-- невпевнено відповів Каєн.

Ми, про всяк випадок відійшли на кілька кроків і озброїлися. Як виявилося не даремно.

Каєн закрив очі і зосередився. Наступної миті він немов вибухнув: від нього, на кілька метрів, понеслася хвиля світла, яка мало нас не відкинула, та на ногах ми встояли, та спинившись повернулася до нього, але не повернулася в тіло, а обволокла його. Вже через мить Каєн стояв перед нами одягнений в такий собі плащ кольору на полірованої сталі, в нагруднику, на кумполі, охоплюючи останній, красувався сталевий обруч, з парою крилець, легкі, я б сказав ажурні латні рукавиці і такого ж типажу чобоми. красувалися на відповідних місцях, а за його спиною висіли сім мечів, шість трохи вигнутих, дебелих тесаки, які все таки мали місце для руківїв, з розряду, оце так дрин, висіли, нагадуючи крила. Сьомий висів прямо за спиною, руків'я виглядало з за голови Каєна, готове, по першому поклику, лягти в руку власника.