Глава 2: Швидкі зміни і незмінні бійки!

“Ерін! Через дві години після втечі Саші.”

Аліса сиділа не далеко від останньої точки порталу, де вона зі своєю групою, так бездарно, прогавили свою ціль. Точніше, ціль просто накивала п'ятами, прямо у них з під носу. Це було неприємно і сильно било по гордості, а той факт, що ціль ще й до всього, її обмацала перед тим, як стрибнути в портал і взагалі виводив з себе. Аліса, ловила себе на думці, що така поведінка для неї не типова, але вона нічого не може з собою зробити і думки постійно сповзають на ціль. З одного боку, чисто професійний інтерес, бажання прибити нахабного, лускатопикого збоченця, з іншого особистий, з якого це переляку, дракон, що точно здогадався, хто вони і для чого його зустріли, замість того, щоб, як мінімум скоротити чисельність їх групи, вбивши її, так нестандартно з нею обійшовся. Прокрутивши недавні спогади, Аліса зашарілася і торкнулася пальцями своїх губ. Так, для неї, таке було вперше і цей бісів дракон, щось в ній зачепив, таке, що думки починали розбігатися будь куди, крім як в професійному напрямку. Це її сильно бентежило, а після того, як вона мало не нашинкувала хлопців, вона вирішила відійти подалі і подумати над цим, ну і до купи засіла в засітку, щоб відловити дракона і швидше завершити це завдання.

Якби, молоде покоління Темних Драконоборців знало, деякі деталі, особливо сама Аліса, та ще дев`ятеро молодих розумних, що входили в D10, їхнє відношення до Темних Драконоборців, могло б сильно змінитися, а так ніхто з них і не думав, що татуювання, які їм нанесли є основою ментальної магії для корекції поведінки і саме екземпляр Аліси почав давати збої, про що вона і не підозрювала, що, в тім, не завадило одному молодому драконові, порушити його роботу в дещо пікантний спосіб. Але, як вже було сказано жодна зі сторін, молоде покоління тобто, не знала про коректуюче закляття і могла списати всі нестандартні моменти на вік, чи сторонні фактори.

Таким чином Аліса сиділа вже добрих півтори години недалеко від кратеру, де ціль в останнє стрибнула в портал. Сидячи так, щоб можна було швидко підібратися до цілі зі спини і завершити всю роботу миттєво, вона не розуміла, чому саме так, але відчувала, що ціль вийде саме тут. Її мечі, вже давно були в повній готовності, та й сама вона, була немов натягнута струна, напружено чекала ту мить, коли відкриється вікно порталу і ціль, вийшовши з нього, зробить кілька кроків вперед і тоді вона рвоне до нього, біг він звісно почує, але все, що він встигне зробити це обернутися і побачити, як два мечі вже відтинають його голову. За таким прокручуванням плану пройшла ще хвилина. На решті Аліса відчула коливання енергетичного фону і побачила , що простір біля кратеру, на мить зпухає, а наступної миті з`являється вікно порталу і ціль виходить в її напрямку…

***

Пів годинки Вчителя, розтягнулися, ще на одну сесію тренувань під розтягненим часом, що правда, без такого розмаху, просто півгодини зовні розтягнув на соточку в трен-залі. Нічого страшного. Просто невеликий філіал пекла, дубль два, з зашкальною кількістю розчлененки у вигляді відрубаних рук ніг та інших частин тіла, моїх та Алекса. Весело словом. І слава Шістьом праотцям, що Вчитель володіє магією зцілення та відновлення, а то були б з нас двох не круті Дракони, а круті обрубки. Звісно, після такого, дещо сцикотно буде повертатися сюди, але от з іншого, Вчитель, я так думаю, нас не даремно так мордує, у всякому разі, я точно буду думати коли і як можна буде використовувати своє тіло і зброю, щоб калічити розумних, а коли ні, ціну одного змаху клинком я вже знаю і чесно кажучи, не маю бажання користуватися, але, життя покаже… Загалом, як користуватися новим спорядженням і зброєю Вчитель нам пояснив і показав, і так показав, що навряд чи забудемо. А потім видав щось в стилі “ А далі Самі хлопці ,самі!” і відпустив нас. Ну точніше, Алекса пендалем закинув до порталу, що вів прямо до нього додому, а мені відкрив портал на Ерін, з напуттям:

--- Чотири дні! Не забудь! Лист з датою прибуття скинули тобі на імейл,про всяк випадок! Ну, а якщо знову нарвешся на знайомих, то, або кричи, або відривайся самостійно відривайся від них, головне не притягни їх за собою до дому!

--- Зрозумів!:-- серйозно кивнув я.

--- Так, стосовно твого фамільяра. На неї я повісив один амулет, що приховує її суть і міняє вигляд, перший варіант це кішка, коли вона буде на землі і пташка коли вона захоче політати. З нею у вас телепатичний зв`язок, на кшталт нашого, тож і зрозуміти її, і подивитися її очима ти зможеш. Що ще, а точно. Вона в тебе може саморозвиватися, оскільки ти вклав в неї частинку своєї душі вона і так доволі розумна, а стане, ще розумнішою, але це з часом.

--- Хех! Цікаво-цікаво!

---Кюа!:-- пролунало від дверей, а в голові роздалося невдоволене:-- ”Хазяїне, ти куди без мене зібрався?!”:-- я мало не присів де стояв.

--- Тебі!?:-- здивовано запитав я свого фамільяра, що швидко пурхнула мені на плечі, додавши в вазі та розмірах.:--- Це ти щойно…

--- Кюа! “Так я! Твій Вчитель же сказав тобі, що до чого!”

Мабуть моє обличчя виразило забагато емоцій, оскільки вчитель почав реготати.

--- Ну добре вам! Йдіть додому вже!:-- посміюючись обірвав паузу Вчитель.

--- А і справді! Тебі, запускай амулет, полетиш першою, я вийду відразу за тобою!:-- скомандував я Тебі, яка кивнула мені і її огорнуло світло,після чого на моєму плечі вже влаштувалася чималенька така, барвиста птаха, на Еріні таких точно немає. Наступної миті вона зірвалася з мого плеча і непомітною блискавкою зникла в порталі, ну а я пішов слідом.