Частина 2. Період розбудови Місяця (2200–2415 роки)

2200 роки. Тепер роботів почали використовувати на місяці, з метою розбудовування місяця, а також відігравати дуже багато різних і важливих ролей. Зокрема, деякі роботи давали знати що відбувається на місяці, яка там температура, його положення, фазу, відстань від Землі та інше. Але ще роботів залучали як персонал для міста на місяці, вони могли розмовляти, мислити, аналізувати, а також допомагати у багатьох функціях населенню, яке стрімко зросло до 30 тисяч осіб.

2250–2300 роки. На місяці помічено «родовища», де знаходиться замінник простому ракетному паливу. Роботи змогли роздобути понад 5-ти десяток тон цього палива, а назвали його англійською назвою: «Jetmoon», що перекладалося як «паливний місяць». Тому роботи відігравали велику роль у розвитку життя людини на місяці та й загалом у космосі.

2330-ті роки. Встановлення сонячних панелей неймовірної сонцепоглинаючої якості. Більше ніж 98% світла, що доходить від поверхні сонця до цих панелей, стає енергією для міста на місяці, де на той час не було енергії та світла як таких. Також покращення технологій допомогли полегшити костюм та зменшити витрати кисню навіть в десяток разів. Тепер скафандр важив близько 15 кг разом з балоном, а також було додано нові цікаві функції, завдяки яким можна було не діставати телефон або рації, а просто завдяки голосу ввімкнути екран скафандра, який містився за склом. Завдяки цьому, люди змогли розмовляти навіть будучи на відстані 384 тисячі кілометрів один від одного. Також до функцій скафандра, що були додані в процесі дослідження людського життя на місяці, були: передавання повідомлень через екран, слухання музики, розраховування глибини місця, товщини стін, масу каменів просто за декілька секунд.

2340-ві роки. Вчені почали задумуватися щодо транспорту на місяці, бо саме місто було площею в 170 км кв, що уже перевищувало розміри найменшої сучасної країни – Ватикану. А пересуватися зі швидкістю 2-3 км/год – це дуже довго. Тому об’єднуючись з компаніями які виробляли транспорт на землі, вони почали створювати перший транспорт на місяці. Головними проблемами на шляху цього стали: слабша гравітація та нерівності поверхні, що зовсім не підійшло б для простих легкових автомобілів. Тому вони розробили транспорт, що нагадував собою автомобіль, але поки він набагато меншим ніж звичайний автомобіль і він був одномісним, з масою в 500 кг. Його основою стали невеликі частини схожі на лапи пружини спереду та ззаду, а дозволена швидкість на них досягла 12 км/год, а максимальну розігнали тестери, що поселилися в центрі місячного міста, а становила вона цілих 19 км/год.

Плюсами таких транспортів стали: вони легкі, доволі дешеві, коштують приблизно як автомобіль, від 9000-15000$, що залежало від максимальної швидкості, якості, функцій, керування, салону та іншого.

2360-ті роки. Ці автомобілі оновили і зробили їх не тільки двомісними, але й до чотирьох місць як в звичайному авто. Це створило зручність для сімей, які поселилися на місяці. Їх вага тепер варіювалася від 0.5-2.5т, що залежало від розмірів автомобілю. А подальша ціна на них тепер не обмежувалася однією лиш кількістю місць. Тепер крім цього є ще різні марки та моделі, а також дизайн цих автомобілів, зручність, салон, швидкість, яка з часом все збільшувалася та інші функції. Зокрема, ціна на машину з чотирма місцями становила сучасних 30000-1000000$. Чому стартова ціна відносно не надто велика? Тому що завдяки технологіям та економії матеріалів, стало дешевше створювати подібні автомобілі. Швидкість таких автомобілів тепер становила 40 км/год.

Загалом за 20-30 років було продано понад сотню таких автомобілів на місяці. Щодо керування такого транспорту, то воно в тричі було легше ніж на земному автомобілі. Керуванню можна було навчитися на курсах, які викладали абсолютно безплатно для перших покупців цих автомобілів.

Населення міста зупинилося на позначці 100 тисяч людей, де понад 40% - американці, які ставили космос та його дослідження на перше місце.

Жити на місяці ставало куди зручніше, коли над цим почали задумуватися не тільки вчені, але й психологи. Вони стверджували, що людині, яка знає життя на Землі, не може легко звикнути до життя на місяці. Навіть візуально чи фізично. Тож тепер над цим працювали не тільки жителі місяця, але й світ, що був на Землі. Вони розглядали життя в будинку на місяці з усіх точок зору, починаючи від побуту до інших потреб. Зокрема, у місті було проведено каналізацію, проведено електрику, обігрівальну систему, але самі кімнати в місті знаходилися внизу, де існує одна середня температура близько -30 градусів, що доволі холодно, але є найкращим для життя. Але головною інженерною метою та викликом для людства на місяці стало створення приладу чи об’єкта, який міг би захистити жителів міста від температури на поверхні самого місяця. Тому найкращою ідеєю щодо цього стало створення великої лінзи, яка зможе і поглинати, і поширювати сонячну енергію. Її почали створювати лише у 2394 році, отримавши всі матеріали із Землі.

2400–2410 роки. Лінзу нарешті добудували і це була відтоді найвища комірчаста споруда на місяці, висота якої становила 700 м, а радіус лінзи – 300м. Саму споруду можна було побачити із Землі вночі. Це стало сильним проривом у сфері життя на місяці. Ця лінза працювала за принципом поглинання/поширення, де поглиналася і поширювалася саме сонячна енергія. Коли температура була надто високою, то спрацьовували напівпанелі всередині самої лінзи, а якщо температура була низькою – то навпаки поширювало сонячну енергію на територію міста. Загалом така конструкція могла охопити не тільки теперішнє місто, але й цілу державу площею в сотні тисяч кілометрів.

Тож тепер температура не мала якось колосального впливу, тому люди могли будувати міста на поверхні.

2415 рік. Початок створення найкращих, найзручніших, найлегших космічних костюмів в історії людства. Їхньою головною особливістю стало використання еластичних матеріалів як космічна «гума», про яку згадувалося раніше та поєднання з легким джерелом кисню. Вчені зробили модель завдяки штучному інтелекту в 3д баченні із властивостями та функціюванням самого костюму. Сам цей одяг люди могли використовувати не тільки замість скафандрів в ракеті чи будинку, а навіть на поверхні місяця. Сам костюм був настільки багатофункціональним, що він і від опромінення захищав і від високої температури, а також від сильних фізичних пошкоджень, що стало важливим винаходом на початку ХХV століття.