Мукан та Ерландо

Розділ 1: Дракон, що любив жартувати

У високих горах, серед віковічних скель та кришталевих водоспадів, жив дракон на ім'я Мукан. Але Мукан був незвичайним драконом. Замість того, щоб палити села і наводити жах, він любив жартувати! "Куди йдеш, листочку?" — гукав він до листка, що падав з дерева, а потім додав, — "Не поспішай, весна ще далеко!"

Його жарти були відомі на всю округу, і хоча іноді вони були трохи недоречними, ніхто не міг сердитися на Мукана занадто довго. Він був добрим і завжди готовим допомогти.

Розділ 2: Дружба з Ерландо

Одного сонячного ранку, коли Мукан намагався переконати річку потекти вгору (це був один з його улюблених жартів), він зустрів хлопця. Це був Ерландо, молодий і відважний хлопець з сусіднього села. Ерландо не злякався дракона, а лише посміхнувся.

— Доброго ранку, Мукан! — привітався він. — Кажуть, ти сьогодні вирішив змінити русло річки?

Мукан зареготав так, що гори затремтіли. — Я лише хотів показати їй нові горизонти! — відповів він.

З того дня Мукан та Ерландо стали найкращими друзями. Вони разом досліджували гори, ділилися секретами і, звичайно ж, Мукан постійно сипав жартами.

Розділ 3: Зникнення князівни Вармії

Одного дня в королівстві, що розкинулося біля підніжжя гір, трапилася велика біда. Зникла прекрасна князівна Вармія, єдина дочка короля. По всій країні розійшлася звістка, що її викрав злий чаклун, який мешкав у Чорній Вежі, що височіла над похмурим лісом. Король був у розпачі і пообіцяв велику нагороду тому, хто поверне його дочку.

Ерландо, почувши цю новину, одразу ж вирішив допомогти.

— Мукане, ми повинні врятувати Вармію! — сказав він своєму другові.

Дракон, хоч і любив жарти, але в serious ситуаціях завжди ставав серйозним. — Я вже чую, як той чаклун затинається від сміху, коли побачить нас! — пробурмотів Мукан, але в його очах горів вогонь рішучості. — Ходімо!

Розділ 4: Шлях до Чорної Вежі

Мандрівка до Чорної Вежі була нелегкою. Вони пройшли через густі ліси, де дерева хиталися, наче шепотіли таємниці, і перетнули бурхливі річки. Мукан летів попереду, вишукуючи шлях, а Ерландо вправно йшов за ним.

— Не дивись на ті дерева, Ерландо, вони можуть розповісти тобі забагато! — жартував Мукан, намагаючись підбадьорити свого друга.

Нарешті, вони побачили Чорну Вежу. Вона була високою і зловісною, оповитою темними хмарами.

Розділ 5: Битва з Чаклуном та Жарти Мукана

Чорна Вежа виглядала неприступною. Її стіни були слизькими та високими. Зверху чувся гучний регіт злого чаклуна.

— Ну що ж, — сказав Мукан, хитро посміхаючись. — Схоже, настав час для мого «жарту-катапульти»!

Він нагнувся, дозволивши Ерландо залізти на його спину. — Тримайся міцніше, друже! А ти, Вежо, приготуйся до сюрпризу! — прокричав дракон.

Мукан зібрав усю свою силу і, відштовхнувшись від землі, здійнявся у повітря. Він не став палити вогнем, а натомість почав голосно співати дуже фальшиву пісню.

Коли вони наблизилися до вікна на самій верхівці, чаклун визирнув назовні, щоб поскаржитися на жахливий спів.

— Хіба ти не знаєш, що я тут сплю, старий? — закричав Мукан, а потім швидко підморгнув Ерландо.

Поки чаклун був збитий з пантелику цим зухвалим драконом, Ерландо швидко перескочив у вікно.

Розділ 6: Визволення Вармії

Усередині вежі було темно і холодно. Ерландо знайшов князівну Вармію, вона сиділа у невеликій клітці. Вона була красивою, хоча й наляканою.

— Не бійтеся, князівно, — прошепотів Ерландо. — Я прийшов вас визволити.

Раптом до кімнати влетів розлючений чаклун. — Як ти посмів увійти, хлопчисько?! — заревів він.

Але тут у вікно просунув свою голову Мукан.

— Гей, чаклуне, — сказав він, — ти коли-небудь пробував чарівне зілля, яке примушує сміятися? Я ось тут знайшов рецепт... — І він випустив величезний клуб диму, який мав незвичайний, але дуже смішний запах.

Чаклун почав чхати і сміятися одночасно, і на мить втратив свою чарівну силу. Цього вистачило! Ерландо зламав замок клітки, взяв Вармію за руку, і вони швидко вилізли на спину Мукану.

— Ну що, Вежо, до зустрічі! — крикнув Мукан і полетів геть, залишаючи позаду Чорну Вежу та чаклуна, що несамовито реготав.

Розділ 7: Тріумфальне Повернення та Весілля

Мукан швидко доставив Ерландо і князівну Вармію до королівського палацу. Король був такий щасливий, побачивши свою дочку цілою та неушкодженою, що мало не розплакався від радості.

— Ти врятував моє королівство і моє серце, Ерландо! — вигукнув Король. — Проси, що хочеш!

Ерландо, подивившись на Вармію, яка ніжно йому посміхалася, відповів: — Ваша Величносте, я не прагну нагород, але якщо ви дозволите... Я прошу руки вашої дочки, князівни Вармії.

Вармія почервоніла, але її погляд був сповнений згоди. Король засміявся: — Звичайно! Вона вже давно обрала тебе, хлопче!

Фінальний розділ: Життя, Сповнене Жарту

Через кілька тижнів у королівстві відбулося найвеличніше весілля, яке тільки бачили. Ерландо і Вармія одружилися, а Мукан був почесним гостем і свідком.

Під час весільного бенкету Мукан не втримався і сказав тост: — Я піднімаю келих за Ерландо і Вармію! Нехай їхнє життя буде таким же довгим, як мій хвіст, і таким же солодким, як цукерки, які я вкрав із королівської кухні! (Він жартував... чи ні?)

Так Ерландо, звичайний, але відважний хлопець, став чоловіком князівни Вармії. Вони жили довго і щасливо, а дракон Мукан завжди був поруч, щоб розважити їх своїми нескінченними жартами. І вони завжди пам'ятали, що справжня дружба та добрий гумор здатні перемогти будь-які прикрощі.