Жахливі новини

Метелик пролетів повз клумбу, повз грядку і залетів в крону великого горіха. Бряк подряпався за ним, але, на жаль, вертикальна швидкість у нього була менше горизонтальної, тож підозріла комаха втекла.

Деякий час він сидів на гілці та роздивлявся навколо. Провів поглядом хазяїв, яких все ще можна було вгледіти з цієї висоти; дивився, як вони їдуть на своїх коні та поні, та мріяв, як йому куплять верхового робота-пилосмока, щоб втрьох так кудись їздити. І буде у нього не абиякий, а вірний бойовий робот-пилосмок, як у справжнього лицаря.

Думка натхнула, і тепер навіть перестук дятлів здавався бойовим маршем. Десь неподалік вистукував знайомий дятел-музикант — повторював барабанне соло з пісень, що слухав хазяїн. Далі був місцевий дятел-шаман, але ніби як чимось стривожений. А-га. Може, теж щось про полтергейста дізнався? Може, взагалі птахів на цю тему послухати? Неподалік було гніздо галок, тож Бряк вирішив зачаїтися там: чудове місце, аби дізнатися нові плітки.

Дорослих поки що не було, зате пташенята перестукувалися з яєць азбукою морзе. Спочатку наймолодшого всі разом підганяли, щоб скоріше ріс, а потім старший почав розказувати страшну історію про змію, яка колись приповзала і хотіла їх усіх з’їсти, але раптово й загадково зникла. (На відміну від нього, Бряк долю змії знав — її підстрелив хазяїн, бо по-перше хазяйка щось там експериментувала з вечерею, а по-друге, хазяїн посперечався с дядьком Тормаром, що зможе здалека поцілити в око змії).

Тут почувся плескіт крил їхньої матері й Бряк по всяк випадок сховався поглибше в листву — зв’язуватись з такими птахами дурних нема.

— Пароль?

Пташенята в яйцях слухняно простукали свої паролі. Мати оглянула яйця, перевірила голограми й ультрафіолетові плями, просвітила їх на водяні знаки, і нарешті переконавшись, що зозулиних немає, вмостилась на місце. Потім, трохи почистившись і перепочивши, заговорила з сусідкою про справи.

— Бачили, там цілий пиріг? — закричала вона до сусіднього дерева.

— Ой, ну його, — почулася відповідь: — по-моєму, його ті сатаністи вже собі пригледіли, боюсь чіпати. Ой, не знаю, що воно буде. Вони ж демона ніби як хочуть викликати.

ЩО?! Ой лихо, ой лихо!!!

Але тепер принаймні ясно, звідки потягнеться ниточка до того свинячого культу. Тож, не гаючи часу, Бряк зліз з дерева й побіг до місця, де хазяйка тей пиріг залишила. Сердечко калатало десь у горлі від страху, але ж він лицар, хоча поки що й піший!

На його розчарування (і зовсім трішечки полегшення) біля пирога нікого не було. Дійсно підозріло — якщо хазяйка віддавала на вулицю якусь їжу, на неї миттю знаходилась величезна кількість охочих, он навіть ворони завжди казали, що таких смачних та вишуканих обрізків ніде не знайдеш. 

Хвилин десять Бряк чатував в чагарниках, але нічого не сталося. А коли він наважився підійти ближче і вже як слід рознюхати, десь біля будинку завищала Альда! Звісно ж, Бряк мигцем кинувся до неї: по-перше, даму треба було рятувати, а по-друге, борони Баст, якщо з нею щось станеться, хазяєва ж Дипломатичного Шкандалю не оберуться!

З Альдою все виявилось більш-менш гаразд: коли Бряк прибіг, вона просто відмахувалась від оси. Примарної. Ох, і бігти б назад до пирога, вистежувати капосних сатаністів, які ж напевно цих привидів плодять, але й малявку кидати було недобре — краще вже бути поряд, рятувати, якщо що, і дочекатись хазяїв, щоб на руки їм її передати, а потім вже з гордо піднятим хвостом йти виконувати лицарські обов’язки боротьби зі злом.

***

Решта дня, вечір і наступний ранок пройшли майже без химерних пригод (хіба що тепер вже й комари-привиди пару разів залітали в хату), але загалом атмосфера була дещо гнітюча. Хазяєва скупилися для дачі добре, а все ж були якісь надміру задумливі й засмучені. Посварилися дорогою, чи що?

Коли Бряк вранці зайшов на кухню, хазяйка роздратовано розмовляла з якоюсь приятелькою телефоном. 

— Та не знаю, от серйозно, мене ця його поблажливість вже дістала. Що не зроблю, все прям так добре, що аж луснути можна; нє, я розумію, що підтримка це добре, але ж не в таких масштабах!

Нахилившись, вона почухала Бряка за вухом і поклала йому в мисочку запеченої риби, але бідолаха так нервував, що навіть їсти хотів не дуже. Ну, хіба що зовсім маленький шматочок.

— Ну ти зрозуміла, ага, яка тут вже мотивація до розвитку, коли аж все так добре? — хазяйка почала з роздратованим стукотом збивати яйця. — Навіть здається вже, що попередній аб’юзер краще був: тому всіх зусиль недостатньо було, але якщо з розумом до цього підходити, все ж хоч якась мотивація. Он, що я кажу?! — хазяйка презирливо глянула на свій темний плаский браслет. — Я блін яйця збиваю, а він мені вже показує, що два кілометри пробігла! Ну не йолоп?!

Хазяїн прийшов на кухню, коли розмова була вже завершена, яйця збиті, а мисочка вилизана до дзеркального блиску (Бряк не був ненажерою, зовсім ні — просто ж він, як справжній лицар, не міг ображати хазяйку, вона ж старалася).

Отже, хазяїн прийшов; він як зазвичай нахилився, хазяйка встала навшпиньки й вони цьомкнули одно одного в щоки. Потім хазяйка рухнула на стілець, наче знесилена, і поскаржилась:

— Фу, це торба. Я вже на браслет зранку схарилась, це капець. Треба щось робити з цими думками. Треба щось робити. Але на кого тут залишити все?! Без того казна скільки через того дебіла Гаплика казна-де вештались, тут посохне все остаточно в біса, якщо знов поїхати.

Хазяїн в задумі покивав, зітхнув стиха:

— Ага. Та й… — він замовчав, але виразно потикав пальцем в напрямку, де була кімната Альди.

Наче у відповідь на його слова телефон хазяйки голосно задзижчав по-бджолиному. Сказавши: «О», вона швиденько його схопила:

— Доброго дня, ваша Величносте, що, доню вже забрати хочете?... Ні?.. Знову війна?.. А-а, в го-ості!!! — хазяйка аж підскочила, і, розплившись в усмішці, показала хазяїну великий палець, — звісно ж, ми будемо щасливі, якщо ви приїдете до донечки на кілька днів! Весь будинок у вашому розпорядженні! В цілковитому! Знаєте, щоб вам не заважати, в справи сімейні не плутатись, ми навіть поїдемо кудись на цей час — якщо що, ви ж зможете пару робітниць з собою взяти, щоб загалом за домом приглянули й город поливали?... Чудово! Чудово! Дякую!!! Чекаємо!!!