грудень 2024 рік

                                                                   5 грудня  2024 рік.

Ці дні були останніми у цьому році. У понеділок цього тижня я пропустила останній урок з трудів. Та якби вчителька Ірина Вікторівна, не сказала би чого це я не була на уроці. То Святий Миколай би приніс мені моя мрію.

Але від того, що Дядько Миша, хотів щоб мої уроки відбувалися гучніше. То він, почув слова Ірини Вікторівни. Та почав одразу же злитися. А мама теж стала злитися. Та вони мені після уроків навіть, Навіть не дали мені комп’ютер. Та я коли вийшла на вулицю то я почала там плакати від досади. Та коли подзвонила Бабусі Галі, та почала їй казати що сьогодні зробила Ірина Вікторівна. То вона намагалася мене заспокоїти та пояснити що я не права. Але я була такою РОЗСЕРЖИНОЮ що не думала ні о чому як отримати комп’ютер.

Та врешті решт я заспокоїлася та повечерявши лягла спати.

                                                              6 грудня 2024 рік.

  Був день Святого Миколая та п’ятниця. Та як я і боялася. Я не отримала свою мрію від святого Миколая. Але отримала шоколадку. Та ще й маму розсердила з ранку сказавши їй « а де дещо?».

Моїй мамі, звичайно ж не подобалися такі фрази та вона одразу же починала злитися.

Ну, а навчальний день пройшов чудово.

Правда після навчального дня, я (як мама каже) по скаржилася Бабусі Валі ( сестрі моєї бабусі Валі Уткіної).

                                                              19 грудня 2024 рік.

   На цей день я замовила у бабусі Галі книжку, яку я слухала на каналі Дрімота. « хранитель снів або хто живе під ліжком».

Моїй бабусі Мама допомогла замовити книжку.

Та коли настав ранок, цього дня. То я першим ділом  заглянула під подушку та там не було моєї мрії. Але добре що не було різки.

Після семи уроків ( труди, Ритміка,всесвітня історія, геометрі, класна годинна, хімія та корекції). Я пішла до Бабусі Галі, щоб забрати подарунок. Та коли я прийшла там було те що я хотіла.

Та я навіть вирішила почитати татові та Бабусі Галі цю книжку. Усе було як у тому відео. Я дочитала до шостого розділу. Та тут Бабуся Галя, звернулася до мене.

• А ти знаєш, хто ще може бути чудовим другом для людини?
• Хто? – цікавлюсь я.
• Собака! – відповідає бабуся Галя. – я  у ТІКТОЦІ, бачила відео, де Хлопчик та Собака ХАСКІ дружать.

Тут Бабуся Галя, увімкнула це відео та воно мені дуже сподобалося.

У вечорі,я  пішла додому бо треба  ж зустрічати новий через тиждень. А Катерина Володимирівна, говорила що у цей рік новорічні канікули будуть три тижні.

                                                                   23 грудня 2024 рік.

У цей день був вже третій день різдвяних канікул. Та можна було писати цілий день книжки. Але дідусь мені перед цим днем казав, що у нього для мене якийсь подарунок. Я умовила маму та вона мені дозволила піти до дідуся.

По скільки зараз була середа, то я могла віднести книжки у бібліотеку. Я узяла подарунок для Дідуся, одягнулася та пішла до нього пішли.

Перед тим як Зайти до Дідуся, Володимира Уткіна, я першим ділом зайшла до Бібліотеки. На щастя бібліотека була відкрита. Та коли я заглянула у відділ для молодших класів. – то я там не помітила бібліотекарів. Аж тут хтось вигукнув « ми тут»! я обернулася та побачила двох бібліотекарів з відділу для молодших класів.

• Доброго ранку, я тут хотіла вам здати книжки. – повідомила я Пошепки, щоб не порушувати правила бібліотеки.
• А ти з молодших класів? – запитала одна з бібліотекарок.
• Так! – я трохи збрехала, бо не хотіла розкривати що я вже у восьмому класі.

Бібліотекарка пішла до свого кабінету. Та почала мене записувати.

• Яка у тебе фамілія?
• АНАСТАСЬЄВА! – відповідаю я.
• Який клас?
• Заждіть який клас! – відповідаю я, намагаючись не розкривати свій секрет. – я сюди прийшла в загалі то, щоб здати вам книжки.
• А ти хотіла віддати нам книжки! – здогадалася бібліотекарка. – ти не правильно просто, висловила своє бажання. Здати кажуть лише тоді коли узяв якусь книжку та хочеш її повернути, а коли ти хочеш відати книжку яка у тебе є – тоді кажуть відати.

Я відкрила рюкзак та відала дві свої книжки. Та пішла до дідуся. Та коли прийшла, то там був м’який кіт МАТРОСКІН. Якого я замовляла. А я, подарувала Дідусеві, свій гарний малюнок.

Я ще у нього пообідала та побігла з телефоном. А далі я пішла додому.

                                                        31 грудня 2024

Був вже останній день цього року. Та завтра буде рік змії. Ну, не самої моєї улюбленої тварини, але що по робиш.  Ми вирішили подивитися телевізор на цей день. Та там показували  « один вдома».

Я тоді ще встигла дописати книгу « СУПЕР ЗАЄЦЬ 2 частина», « ну постривай ранкова зарядка», « Софі та чарівне кільце або Софі принцеса снів» та « Зайчиха СТАР НВІ, зустрічається із сонею». Я зовсім недавно, перед цим днем написала розділ ( 3 розділ) про те як СТАР НВІ, народила Аліну НВІ. Мені ця історія наснилася цього року. Як якась зайчиха Ти-по СТАР НВІ, народжувала дитинча.

Коли настав вечір. Приїхав дядько Миша та ми почали зустрічати новий рік.

Я замовила у Діда Мороза на цей рік ( М’яку іграшку Заєць з колекції « МУЛЬТЯШИ»). З акції у магазині «Магніт». Вона відбувалася ще у 2022 році, коли у в Україні розв’язалася війна. Та я з 2024 року, так хотіла цю іграшку мати.

Я її картопляне пюре, салат з крабовими паличками та пила сік та живчик.

 Та коли я лягла спати. То я спала майже аж до 24 години ночі. Та я вчасно прокинулася бо хотіла зустріти новий рік.

На телевізорі, Володимир ЗЕЛЕНСЬКИЙ ( презент України), казав промову про УХОДЯЩИЙ Рік та про наступаючий рік. Та ми усі разом захлопали у долоні бо наступила північ. Але Дід Мороз чомусь не з’явився. Звичайно ж бо це ж новорічний дух. А духи невидимі.