квітень 2024 року

                                                       1 квітня 2024 року.

  Була перше червня! Першим ділом я розіграла свою маму сказавши їй що на неї муха сіла.

Коли я вийшла на вулицю. То я почала усіх розігрувати. Спочатку я жінкам казала що у них спини білі. Потім я підійшла до якогось чоловіка, а він мені сказав що у мене шнурки Розв’язані. Я лякаюся та опинилося що це був жарт.

 Але коли я прийшла додому то мама мені пояснила що не можна розігрувати усіх людей підряд.

     Але ж які ж ці канікули без комп’ютера?

                                                    5 квітня 2024 рік.

У цей раз я іду до дідуся. Скажу вам по правді я хотіла до дідуся щоб мені не було нудно. Бо Дідусь мені дає свій телефон та мені не нудно.

 Але мама 4 квітня сказала щоб я не просила у дідуся телефон.

Коли я пішла до дідуся Володимира УТКІНА та його теперішній жінці Тітці Полі. То я першим ділом грала у свій  телефон та коли у мене закінчився час на телефоні. То я хотіла попросити у дідуся телефон, але можу! Я пообіцяла мамі! А комп’ютер у дідуся не працював.

                                          6 квітня 2024 рік.

 Я прокинулася та почала ходити туди сюди та розмовляти сама собою. По-перше це моє улюблене діло, а по-друге я так фантазую.

Тут ВОЛОДИМИР УТКІН попросив мені прибрати постель з ліжка. Я спала цю ніч на дивані.

Я хотіла попросити дідуся дати мені телефон. Але він відмовлявся.

Я після сніданку пішла гуляти . та вирішила піти до бібліотеки та узяти якусь книжку.

Довелося мені пройти довгий шлях та я нарешті дійшла до бібліотеки.

Там я побачила симпатичних бібліотекарів. Яких я бачила у дитинстві.

Я узяла книгу « Маша та ОЙКА» та « ГЛАЗАСТИК ТА ключ невидимка».

Та я об змогла би узяти книжки, як би не один випадок.

Коли я зізналася що я же у сьомому класі. То Бібліотекарі мені сказали.

• Послухайте – напевно ви щось переплутали! У нас книжки лише для молодших класів.
• Нічого я не переплутала! – кажу я! – я сюди і ішла!

Бібліотекар подивився, а мене немає картки у них.

• Якщо ви хочете узяти книжку будь ласка беріть її з підходящого для вас віку.

Я так розсердилася, але не стала на них кричати. А просто пішла до відділу для старших класів.

Там мене зустріла бібліотекарка зі відділу для старших класів.

Коли вона побачила мене сердитою то вона спитала.

• Дівчинко що сталося?

Я розповідаю що я хотіла узяти книгу, а вони мені не дали, а сказали мені іди туди куди мені треба.

І тут вона придумала щоб я почитала книгу для молодших класів у Бібліотеці. Я погодилася. Та я залюбки почитала  книгу « Маша та ОЙКА».

Один раз мені подзвонив дідусь. Я збрехала що я на дитячому майданчику.

Я закінчила читати та пішла до дідуся.

 Ось так і закінчився цей день.

                                                     7 квітня 2024 рік.

Я у цей день мала іти додому. Перед тим як піти додому я пішла ще трохи по гуляти. Та вирішила ще трохи почитати у бібліотеці. Шлях виявився все такий же довгий, але я все таки дійшла до бібліотеки.

Там був на вихідних виділ для молодших класів, а виділ для старших працював. На щастя у Бібліотеки з старших класів були ключі від виділу для молодших класів. Та я там обрала книгу « Аліса у країні чудес!». Я почала читати її. Та варто було мені прочитати пів сторінки то тут на мій телефон подзвонив дідусь. Мені довелося вийти бо. Я сказала дідусеві що я на майданчику хоча я була насправді у бібліотеці.

Я продовжила читати книжку. Але змогла прочитати лише перший розділ, а усі інші я вже не пам’ятала як текст було написано. Тому мені було важко читати. Я подякувала та пішла.

Після обіду, я ходила туди сюди та думала о своїх мультик.

Я у минулому році (2023 році). Об облікувала 7 книжок на БУКНЕТ. « Три коти  та чарівні кристали», « Природний Патруль», « коти-поні», « УВИНСЛІ ВУЛЬФ у відео грі», « УВИНСЛІ ВУЛЬФ під водою», « УВИНСЛІ ВУЛЬФ та місячна королева» та « УВИНСЛІ ВУЛЬФ ТА Снігова королева».  А у 2024 я ОБОБЛІКУВАЛА  дві нові книги « Коти-малюки»  - ( на кінці новорічних канікул) та « СУПЕР ЗАЄЦЬ» на початку весни!».

 Я пішла додому та думала про свої мультики. Та розмовляла із сама собою. ( так я частенько роблю на вулиці).  Та не я не розумію чому це мама думає що мене заберуть у ПСІХУШКУ, я так багато разів робила та не хто мене не забрав.

 Коли я прийшла додому. Думала « БЛІН зараз Миша мене знову запитає як я провила час у дідуся та знову почне на мене кричати.». але Дядько Михайло на цей раз мовчав.

                                                                   8 квітня 2024 рік.

 У цей день я знову пішла на уроки. Весняні канікули закінчилися та час знову повертатися до уроків.

Я пам’ятаю що у той навчальний рік коли я була у сьомому класі у нас була АНГЛІСЬКА МОВА, Українська Мова та Хімія.

 Після уроків сталася одна дуже цікава подія. Я як завжди граю у телефон як раптом приходить мама з ноутбуком. Та й каже.

• Послухай Софіє за те що ти у дідуся добре поводилася я даю тобі комп’ютер писати книжку.

Я у здивуванні. Як це мама за мою гарну поведінку дає мені комп’ютер. Я замість своєї думки просто кажу.

• Дякую мам, я не знала що ти така добра. – відповіла Я.

Я сіла писати книжки. Спочатку подивилася скільки людей мої книжки прочитали.

Я першим ділом дописала розділ Софі та Живі Ляльки під назвою – « Святковий вечір!».

Потім я пишу 23 розділ у книжці « Ну постривай нові пригоди». Під назвою « Долька хоче заснути». якщо хтось цю книгу не читав там Долька намагається заснути та у цьому їй допомагає її хранитель.

Далі я дописую книгу « Софі ХЕЛУНН!». Та це останній розділ цієї книги. Я на початку Весняних канікул встигла на малювати ілюстрацію до цього розділу. Та я навіть встигла дописати останні мої слова у цій книжці.