Велика Книга Софії АНАСТАСЬЄВОЇ.
16 січня 2024 рік.
Усе ішло як звичайно. Проводили уроки та мені захотілося подивитися справжній мультик Ну постривай. Спочатку я трішки побоювалася. Але цікавість перемагає. Я для початку вирішила як я думала подивитися серію з мультфільму де Вовк напалився. Для початку я вимкнула звук на телефоні, але коли вовк почав кашляти то я увімкнула звук бо хотіла посміятися над кашлем. Але у вовка був інший голос, а не як я чула. Аж тут на відео з’явився мультик Дональд Дак та ПЛІМІНИКИ.
Я ще декілька разів передивилася як вовк кашляв.
Далі я подивилася « ну постривай вовк та штанга!». Та я побачила смішне те - що вовк уранів штангу собі на ногу.
Далі я подивилася відео де вовк лежав у лікарні та до нього прийшов заєць. Та вовк кинув у нього костиль.
Та я декілька разів передивлялася ці відео. Поки час на телефоні не закінчився. А на уроках я не дивилася ці відео бо боялася почути вовчий голос з голосом вчителя разом.
18 січня 2024 рік.
Я у цей день пішла до дідуся на вихідні. Та коли я прийшла то я одразу же почала дивитися мультик Ну постривай. Та слухала аудіо казку « Ну постривай другий випуск!».
Та коли мимо проходив дідусь ВОЛОДИМИР УТКІН. То я слухала фразу вовка « ти мене чуєш!». А дідусь повторив фразу вовка.
У вечорі коли дідусь покликав мене пити чай. То я не чула його голосу тому що я дивилася ну постривай. Лише на третій раз я почула та пішла пити чай.
Та коли пила чай то я слухала від дідуся. « дійсно вона дивиться, а віть раніше вона так ну постривай боялася, так боялася – а зараз прямо не можливо відірвати.»
Ну а тітка Полі « теперішня жінка Дідуся сказала» - « це тому що вона вже велика.»
Ну дідусь продовжує « ні – це вона тільки зараз дивиться. А раніше вона як тільки вовка побачить то одразу же ховається за диван. Начебто він її з’їсть!»
Скорочено кажучи я попила чай та пішла спати.
21 січня 2024 рік.
У цей день я у черговий раз дивилася відео де Вовк був у лікарні. Та до мене прийшло у голову « а чому це Вовк коли побачив Зайця кинув у нього костиль?».
Та я спитала про це мою Бабуся Галю АНАСТАСЄВУ. Галя АНАСТАСЬЄВА вже не пам’ятала цю серію. Та їй треба подивитися.
Та я вирішила їй завтра прислати це відео щоб вона усе зрозуміла та пояснила мені.
22 Січня 2024 рік.
У цей день я після першого уроку я першим ділом прислала бабусі це відео щоб вона мені усе пояснила. Але скільки я не чикаю відповіді не має.
Та ось на вечір. Моя мама увімкнула мені час на телефоні щоб я змогла зробити резюме до уроку хімія. Я вже ходила у сьомий клас та ми там вчили хімію.
Та коли резюме було готове. То тут прийшло повідомлення від бабусі Галі.
Ось що там було написано.
« ну знаєш соню! Це треба подивитися усю серію щоб зрозуміти що з ним сталося. Діло у тому що вовк гониться за зайцем щоб його наздогнати, упіймати та як говорить з’їсти. Це звичайно погано, але у природі так прийнято. Але зайцю все рівно вдається втекти. Та вовк йому загрожує! Каже « ну Зайцю постривай!». Вовк звичайно сильніше, але Зайцю все рівно вдається його перехитрувати. Та як ти зараз бачиш. Я вже точно не пам’ятаю, але думаю що він його так перехитрував що вовк лежить тепер у лікарні - весь перемотаний. Він лежить, а тут Заєць приходить. І як ти бачиш він вже його боїться. Він боїться що він зараз у черговий раз щось вигадає та йому стане ще гірше. Тому він і кинув у нього костиль ти-по кажучи « не підходить до мене!». Іншими словами я не можу тобі це пояснити.»
Мені так сподобалося як звучить це повідомлення у моїй голові. Що я його декілька разів передивлялася.
Аж поки мама моя не покликала мене їсти. На вечерю був борщ. Взагалі мені рідкі блюда не дуже подобалися. Але що ж не зробиш ради мами.
Я по вечеряла, помилася та лягла спати.
23 січня 2024 рік.
У цей день я на уроці Фізики писала повідомлення бабусі Галі. Я спочатку думала написати їй « знаєш Бабусю я ось сказала свою ідею, а дідусь мені не повірив « Сніжинка теж не повірила у те що вовк Вагітний!». Тому хто не читав мої книжки це спочатку може показатися трохи дивним. Але раніше ніхто окрім мене про це не знав.
Скорочено кажучи я дописала історія та відправила бабусі.
Я планувала написати цю історію у ( 32 розділі). Але вийшло якось раніше.
Після уроків я як завжди вийшла на вулицю щоб погойдатися на гойдалці з телефоном. Та я слухала як завжди свій улюблений ну постривай та СОНИКА БУМ.
Коли я прийшла додому то вже на телефоні закінчився час.
Я як завжди Фантазувала у голові щось. Аж тут мені дзвонить бабуся Галя.
Я не розумію що може бути у неї таким серйозним. Але я все таки вирішила її послухати.
Я здивувалася як це їй могло не сподобатися моя історія. Правда потім я дізналася що їй не сподобалася історія тому що вона написана проти правил природи.
Я вже точно не пам’ятаю що вона казала. Але я розповім вам усе що я тоді запам’ятала.
#487 в Молодіжна проза
#103 в Підліткова проза
#503 в Різне
#88 в Дитяча література
Відредаговано: 01.06.2026