Епілог

Пройшло 5 років

Дім Арії та Еля

-Арія, ти зібрала Агату?

-так, звичайно.

-Агата, донечка моя, пішли, ти ж хочеш зустрітися зі своїми хрещеними?

-так, хочу.

-ну тоді давай швиденько збирайся та ми підемо.

-ура, я побачу хрещених.

-так, ти побачиш хрещених. Арія ну ти там довго?

-вже йду.

Арія вийшла та Ель відкрив портал.

-ну що, пішли.

Ель та Арія взяли доньку за руки та пішли з нею в портал.

Дім Каті та Кассіана 

-всі готові?

-так. Ми з Джаном вже готові.

-Джан, ти готовий? Ти зустрінешся зі своїми друзями та хрещеними.

-так, ура.

Хлопчик ледь вимовляв слова та не дивлячись на це його було легко зрозуміти.

-ну тоді пішли.

Кассіан відкрив портал та вони пішли.

Дім Аделії та Ільфа

-Агнес, ти прибігла до тата?

-дя.

-яка ж ти мила, не боїшся порталу?

Дівчинка помахала головою показуючи всім видом, що вона не боїться. В кімнату ввійшла Аделія та заговорила.

-точно не боїшся, знаєш куди ти йдеш?

-дя.

-ну тоді пішли.

Ільф відкрив портал та вони ввійшли в нього.

Дім Джейн та Ніколаса. Його ви можете знати як барона Шенборна

-Джейн, ти покормила Джошамі?

-покормила, але Ніколас, це робити ти теж можеш, не інвалід. Руки ноги є.

-є, але ти робиш це в сто разів краще, у тебе золоті руки.

-підлещуєшся, ти подивись на нього. Добре, на цей раз вибачаю.

-моя милосердна красуня.

-це не так для інших, але для тебе зазвичай так.

Ніколас відкрив портал та вони зайшли в нього з сином на руках.

Палац темного королівства, дім Ріка та Каї

-Феліз, все готово до прийому гостей?

-так, звичайно, стіл вже накритий. Кімнати для всіх приготовані.

-дякую тобі, Феліз.

-нема за що, ваше величносте.

-я ж просила, Феліз.

-не можу я так до королеви звертатися.

-тоді просто на ви, так краще.

-добре. Я зрозуміла.

-Кая, не хвилюйся. Все буде добре, це ж твої друзі. Навіть якщо все буде погано вони будуть разом з тобою.

-ти правий, просто ми так довго не бачилися.

-місяць це дууже довго.

-так. Я ще не звикла, що ми не разом живемо всі в одній академії.

-а треба б звикнути.

-звикну.

Я договорила та переді мною відкрився портал.

-самі пунктуальні ви наші, привіт Аделія, і тобі привіт Ільф.

Я підійшла до друзів та обійняла.

-раді бачити.

-і ми.

-останніми як завжди прийдуть Джейн та Ніколас.

-головне, щоб прийшли, а не як того разу.

-було діло. Ти права, Аделія.

Через пару хвилин відкрився другий портал та ми побачили Арію та Еля.

-а ось і ви.

-Кая!!!

До мене підбігла маленька копія Арії та Еля та міцно обійняла, а я опустилася та обійняла її.

-яка я рада тебе бачити, ти моє щастя.

Я піднялася та взяла дівчинку за руку. Якраз в цей момент відкрилося ще 2 портали та з них вийшли Катя з Кассіаном та Джейн з Ніколасом.

-ви дивіться, одночасно.

-ну привіт.

-ми раді вас бачити.

Ми всі обійнялися та я заговорила.

-ну що, прошу всіх до столу.

Ми всі сіли та почали їсти. А коли ми поїли то почали згадувати минуле.

-які ж були часи.

-пам'ятаєте весілля Еля та Арії, кроваве весілля, жах. Запах тієї крові я досі пам'ятаю.

-зате потім весілля ми зробили ще краще, в палаці.

-так, його я буду пам'ятати завжди. Палац тоді вперше за довгі роки був осяяний сміхом та щастям.

-так, після стількох смертей.

-а я пам'ятаю як ви з дітьми мучалися весь час. Це було щось.

-тобі не зрозуміти, Кая, у тебе не було дитини в академії.

-так, не було. Поки ви цілими днями возилися з дітьми та неспали по пів ночі, через те що дитина плаче, а я спокійно спала. Готувалася до екзаменів, та більш менш нормально жила.

-тобі було добре, ти жила в будинку з Ріком, а ми всі разом. Причому тільки з одною дитиною стане легше так друга тут як тут.

-у дітей рік різниці, цікаво виходило, Кая, лишилася в нас ти, коли дітей?

-як вам сказати, тут таке діло. Я вагітна.

-ти серйозно, Кая, які ми раді. Щастя вам та вашій дитині.

Дівчата всі по черзі почали йти до мене та обіймати.

-що не кажи, а найвидатнішими подіями стали перші заручини, твоє весілля, перше весілля.

-так, це було щось.

-ваше весілля, Ріку. Я не забуду ніколи.

-так, вся столиця тиждень гуляла.

-так весілля їхньої королеви. Ясно, що всі будуть гуляти, що незрозумілого, Аделія?

-Джейн, а ти як завжди бажаєш мене уколоти.

Так ми і сиділи пригадуючи все, що було сміючись, інколи плачучи через жахливі моменти, та сміючись над деякими ситуаціями.

Кінець

Дорогі читачі. Я була б дуже рада якщо б ви залишили відгуки на цю книгу та сказали чи сподобалося вам. В цю книгу я вклала дуже багато часу, енергії та сили, тому надіюся, що вам сподобалося. Якщо ви прочитали цю книгу до кінця то я надіюся, що вам вона сподобалася та ви і далі будете читати мої книги, адже я і надалі буду старатися писати та рости з кожним своїм твором.

Наступна моя книга: Знову нема світла?