17. Коронація сестри та перші заручини.

-Кая, ти йдеш?

-йду. Вона ще має совість, після смерті батька влаштовувати коронацію, і 9 днів не пройшло.

-це ж твоя сестра, їй головне це влада. Вона навіть на похороні не була, хоча батько її так любив, а ти так побивалася, хоча він зробив тобі стільки зла.

-не дивлячись ні на що він мій батько, а її я ніколи не могла зрозуміти.

Ми вийшли в двір, де мала проходити коронація та побачила щасливих мачуху та сестру.

-як ти, сестро, вже не побиваєшся?

-як бачиш ні, а ти чому не побиваєшся? Навіть не розумію, як так можна? Одразу влаштовуєш коронацію, та навіть не приходиш на похорон.

-а ти я чула так побивалася, що знепритомніла, та просиділа біля могили пів дня. Припала біля могили і сиділа, смішно.

-смішно поводишся ти, батько так тебе любив, а його улюблена донька навіть на похорон не прийшла. Мабуть, це не твого рівня захід.

-як ти смієш так говорити зі своєю королевою?

-я тобі вже казала, якщо я захочу то ти так і не станеш королевою. Я без проблем зможу усунути тебе, а тепер можеш йти. Твої піддані тебе чекають.

-я оголошую вступ принцеси Камелії на престол темного королівства.

Прапори піднялися, адже після смерті батька вони були спущені, а коли новий монарх сходить на престол то прапори піднімаються. Герольдмейстер закричав.

-боже бережи королеву!

А за ним одразу почали кричати всі. На площі всі почали кричати, а після цього вгору полетіли капелюхи.

-боже бережи королеву.

-надіюся вона зможе впоратися зі своїми обов'язками.

-я теж.

-Кає, а якщо вона не впорається? Невже ти станеш королевою?

-я не хочу вірити в те що вона не впорається. Інакше мені потрібно буде залишити академію, а це для мене дуже погано. Рік поїхав, все нормально?

-так, ректор його визвав. Він не хотів їхати, але прийшлося.

-лиш би вона змогла впоратися, бо якщо я поїду то незнаю, що буде далі. Ви залишитеся там, Рік теж.

-Рік не зможе залишитися там якщо ти поїдеш. Він за тобою поїде хоч на край світу.

-на край світу не потрібно, але боюся в темне королівство потрібно. Я так боюся, що ми перестанемо дружити. Всі будуть вчитися в академії, а я буду тут з королівськими справами возитися.

-не переймайся. Я завжди з тобою, але надіюся придворний маг буде навчати і мене магії.

-навіть не сумнівайся в цьому.

Коронація закінчилася та ми пройшли до столової, де вже був накритий стіл.

-сестро, свою справу ти вже зробила, можеш повертатися в академію. Я впораюся.

-не сумніваюся. Не бійся, я на довго не затримаюся. Завтра ж їду назад в академію.

-чудово, а як там поживають твої друзі недоумки та ще й бідняки?

-вони хоча б сильні, а не як ти. У всіх них сила 8 та більше, а у тебе 5, тому хто ще недоумки, також двоє з них королівської крові.

Я пішла з зали та направилася до своєї кімнати збирати речі.

-цікаво, коли проти неї народ збунтується?

-мені теж цікаво, Кая.

Ми зібрали речі та я вирішила запитати.

-ну що, готова? Хочеш їхати в академію?

-звичайно хочу і пошвидше.

-ну тоді пішли.

-йдемо каретою чи порталом.

-давай випробуємо сережки?

-давай.

-візьми речі і дай мені руку.

Арія дала мені руку і я знову заговорила.

-тримайся міцно.

Я покрутила сережку три рази та подумала про альтанку в академії. Все навкруги закрутилося та вже через секунду ми були в альтанці.

-ого, а це справді працює.

-так, чудова річ.

Ми вийшли з альтанки та направилися до кімнати. Ми прийшли та побачили Катю, яка одразу підбігла до нас та обійняла.

-яка я рада вас бачити. Нарешті ви повернулися.

-незнаю чи надовго.

-що це означає?

-незнаю скільки сестра протримається, передчуваю, що скоро народ не витримає, хоча я надіюся, що вона впорається. Я не хочу повертатися додому та ще й сидіти там та управляти державою. Це не моє.

-але знаючи твою сестру люди довго не витримають.

-будемо надіятися, що вони протримаються хоча б рік.

-а у вас щось було поки ми були на похоронах батька?

-все як завжди, Дін вже відправився за дівчатами та хлопцями. Вони розкажуть, що було у них.

Катя договорила та в двері постукали. Вона встала та відкрила двері.

-о, дівчат, ви прийшли.

-ну, раз прийшли то розказуйте, що було поки ми були в палаці?

-хвилюєшся, щоб наречений не втік?

-не мели дурниць, Джейн, якщо втече то значить характер мій витерпіти не зможе, і буде у мого характеру ще одна перемога над чоловіками.

-а мені здавалося, що це в минулому.

-ні, Аделія, як бачиш не в минулому. Звідки ви вже взяли, що в нас щось буде серйозніше ніж прості стосунки.

-по вам видно. Ваші очі горять вогнем коли ви бачите один одного.

-у ворогів теж очі вогнем горять, але ж це не означає, що ми вороги.

-це інший вогонь, вогонь ненависті виглядає зовсім інакше. Він спопеляє все навколо.

-красиві слова, Аделія, та я незнаю, що буде далі.

-а якщо він справді зробить тобі пропозицію?

-Арія, ми зустрічаємося всього 2 місяці, це замалий термін для такого.

-а якщо справді зробить?

-от коли зробить тоді подумаю.

-яка ти противна.

-я така, Арія.

-от і що з тобою робити.

-нічого, яка є.

В двері постукали та я відкрила.

-нарешті, вас тільки за смертю посилай.

-яка ти рада нас бачити, Кая.

-звичайно, Кассіан, та як же ш я без вас. Особливо без тебе.

-а я тебе, чого ж ти так рано повернулася? Могла б вдома погостити.

-не бачу мінусів.

-як тебе тільки Рік терпить.

-Кассіан, а з яких пір він став Ріком, га?

-не біси мене.

-та добре, добре.

-а тепер раз ми поговорили ви можете йти.

-можемо йти, Кая, а ти не сильно наглієш?

-сильно, Кассіан. Я дуже сильно наглію і розумію це, але ви маєте це прийняти. Така я.

-добре, ми підемо, але клянусь. Колись ти отримаєш за свій довгий язик.