16. Смерть батька.

-збирайся, Арія.

Ми швидко зібралися та пішли на двір.

-в кареті будемо їхати занадто довго, що робити?

-переміститися через портал.

-сережки?

-ні, краще підемо до Ріка. Таким чином заодно і скажу, що їду.

-тоді добре.

Ми дійшли до будинку та я відкрила двері ключем.

-ого, то в тебе вже і ключ є.

-як бачиш є.

Я зайшла в будинок та покликала Ріка.

-Рік, мені потрібна допомога.

-щось сталося?

-так, мій батько хворий. Мені потрібно швидко переміститися в палац.

-він стільки зробив тобі поганого, а ти всеодно їдеш до нього?

-він присмерті, мені написали з проханням допомоги. Я уявляю як там нестерпно, людям потрібна допомога.

-добре, але ти ж розумієш, що з твоєю мачухою саму я тебе не залишу.

-розумію, але зі мною їде Арія.

-добре, тоді пішли?

-пішли.

Ми зайшли в портал та я знову побачила палац. В який не хотіла повертатися.

-ну що пішли.

Я зайшла в палац та побачила, що палац вже приготували до трауру.

-ти дивись, яка хороша дружина та донька. Батько та чоловік ще не помер, а вони вже до трауру готуються.

-що ти тут робиш, дрянь, повертайся назад в свою академію.

-як ти смієш взагалі дивитися мені в очі після того, що зробила?

-а що я зробила?

-ти ледь не вбила мене, та через тебе могли померти і інші.

-однією смертю більше, однією менше.

-я не можу в це повірити, пропусти мене.

Я товкнкла мачуху та пішла в кімнату свого батька. Там ми побачили товпу лікарів, які весь час бігали та щось робили. Я взяла одного з них за рукав та почала говорити.

-вибачте, що так різко, але мені цікаво, що з моїм батьком?

-він помирає.

-придворний некромант не може допомогти йому?

-ні, це природна смерть. Некроманти можуть допомогти якщо хтось вбив людину, або людина вмерла від хвороби, а тут ми безсильні. Прийміть наші співчуття та ваш батько помре. Ми даємо йому максимум місяць.

-нічого не можна зробити?

-ні, на жаль.

-його смерть буде болісна?

-так, на жаль так.

-тоді краще хай він не страждає. Я даю дозвіл на це.

-добре. Ми зробимо все як скажете, принцесо. Жінка короля, або її дочка не вмішаються та не накажуть нам робити інакше.

-я думаю їм не до батька. Їм поскоріше б позбутися його.

-ви ж знаєте, ми не рахуємо її королевою та принцесою. Принцеса ви, спадкоємиця трону, і майбутня королева. Всі придворні маги знають, що Камелія не може бути королевою. Вона слабка та до того ж ще й з жахливим характером. Всі ми кажемо, що на троні вона довго не просидить, тому знайте, що ми на вашій стороні та в своєму колі ми завжди говоримо про них не як про королівську сім'ю, а як про звичайних жінок, які не мають нічого.

-дякую вам за підтримку, але я не бажаю бути королевою. Хай сестра буде нею. Вона все життя готувалася, але якщо вона не впорається то я спробую, але я не хочу цього. Я не готова, і мене ніколи не готували до цього.

-ви зможете, я впевнений.

-дякую вам, а тепер давайте до справи, чому всі так носяться?

-готуються. Ми незнаємо коли може померти король, ось ми і готуємося.

-Кая, це ти?

-батьку, так це я.

-Кая, де Камелія та Сесілія?

-святкують, батьку, святкують, святкують те що ти помираєш.

-не може цього бути.

Я пирхнула та засміялася, а в моїй голові вже вибудовувалася тирада про мою любу мачуху та її донечку.

-не може, ну тоді чому весь палац увішаний траурними стрічками? Мачуха вже ходить в чорному, разом з нею і твоя дорогоцінна донечка. Тільки нещодавно їх бачила. Скільки вовка не корми всеодно в ліс дивиться.

-вони не такі.

-хто б сумнівався, що ти так скажеш.

Я вийшла зла з кімнати, а за мною Арія.

-з тобою все нормально?

-так, я навіть не думала, що батько настільки любить їх, що не вірить коли йому кажуть, що вони роблять щось погане. Мені просто не віриться. Як тут я побачила Феліз та вирішила запитати як вона, та чому мені писала.

-Феліз, як ти?

-принцесо, яка я рада вас бачити. Життя стало адом для всіх нас. Я така рада, що ви приїхали, наше життя стане трішки легшим.

-понови мій штат прислуги та візьми нових дівчат для Арії. Вона гостя палацу та моє на це право. Я допоможу чим зможу, з сестрою спробую розібратися, та підготуй дві кімнати, все зрозуміла? Заздалегідь дякую.

-все виконаю, принцесо, надіюся ви зможете виправити цю ситуацію.

-я зроблю все можливе.

-що будемо робити?

-я піду до сестри і спробую розібратися.

-добре.

Я пішла до сестри та ввійшла навіть не думаючи.

-що ти тут робиш? Навіщо ти тут?

-приїхала розібратися, батько ще не помер, а ви вже святкуєте.

-хто сказав, що ми святкуємо? Ми в траурі.

-бачу я ваш траур. Досить вже було, що ви за люди такі, тебе ж батько так любив. Я б на твоєму місці не відійшла б від його ліжка, а ти навіть не прийшла до нього, хоча він ще живий. Я колись готова була віддати все, щоб батько мене так любив як тебе. Це я маю бажати батькові смерті та святкувати. Не приходити до нього, бо ненавиджу його, а у вас немає причин для святкування. Він все робив для вас, любив вас більше життя. Єдине, що я прошу від тебе, щоб ти була милосердною до слуг в палаці, та всіх людей, а інакше милосердною не буду я. Якщо ти не будеш робити те що я скажу то тобі не бачити цього трону, тобі ясно? Ти чудово знаєш, що я сильніше за тебе. Тому тобі не жити спокійно якщо ти не дослухаєшся до мене. І не смій допускати свою матір до справ держави. Повір вона знищить державу, ще скоріше ніж ти собі уявляєш.

-не смій говорити так про маму.

-про твою маму я ще м'яко сказала.

Я вийшла з кімнати та пішла до Арії, яка скоріше за все сиділа в моїй кімнаті.

-що сказала сестра?

-сказала, що вони в траурі.

-так твій батько ще не помер, а вони вже в траурі. Я не можу в це повірити.

-я теж, Арія. Батько їх так любить, а вони так поводяться. Колись я готова була віддати все, щоб батько любив мене настільки сильно як і сестру, а вона навіть не провідала його.