14.Знову сім'я, скільки можна.

-вставай швидше.

-що ви від мене хочете? Дайте поспати.

-не дамо, ми хочемо почути подробиці.

-які подробиці, Арія?

-як які подробиці? Ти ж казала, що розповіш все завтра, адже вечером ти хотіла спати, вже і Аделія прийшла.

-у нас не буде 2 перших пар стовідсотково, бо викладач пішов з чимось розбиратися. Дайте поспати.

-а ти вчора у магістра вдома не намагалася, чи ви іншим займалися?

-взагалі-то підло з твого боку так казати, Арія, що ми могли робити? Все що я робила це їла, спала, пила ліки та відповідала на питання не тільки викладача, а й ректора.

-це ми і хочемо почути.

-добре.

Я сіла на ліжко та дівчата синхронно зробили те саме сівши по краях ліжка.

-ну, ми тебе слухаємо.

-ну я прокинулася в невідомому місці. Спробувала встати з ліжка та мене жутко боліла голова та тіло, скоріше за все магістер почув, що я встала та пішов до мене.

-ну і?

-я запитала як я тут опинилася та він сказав, що мене вдарив огр та він одразу переніс мене до себе додому та покликав цілителя. Після того я запитала чи ми впоралися з завданням, а він сказав, що ми впоралися, але огра створив не він, а інший некромант і насправді мав бути ще один троль і скелети і це все, з цим ми мали впоратися.

-а я одразу казала, що магістер не винен.

Розмову я вела без ентузіазму, але як тільки мова зайшла про те що огра створив не викладач то мене навіть зацікавила ця розмова та мій ентузіазм збільшився.

-тобто хтось хотів нас вбити?

-це і є найцікавіше, а тепер питання. Хто хотів нас вбити? І чи справді хотіли вбити нас? Причин є купа, перша це просто залякування нас, або викладача, погіршення його репутації після інциденту. Та найцікавіше це що хтось справді хотів вбити нас, але кого і хто? Це загадка. Рік спирається на погіршення своєї репутації.

-значить Рік.

Сказала Арія, схоже в розмові брала участь тільки Арія, хоча це мені тільки наруку, адже буде тільки одне запитання, а не три.

-та тьфу на вас, тільки про одне і думають. Більше нічого вам не розповім. Я спати.

Я знову лягла, закуталася в ковдру та розвернулася до стіни.

-е ні, Кая, раз почала вже договорюй.

-о, ось і Аделія включилася у гру.

Сказала я імітуючи наче я сонна та зараз засну.

-ти і не сумнівайся, звичайно включилася, давай розповідай.

-та добре, розповідаю.

Я знову встала та вирішила все ж таки договорити. Так, мої перепади настрою та поведінку не завжди можна зрозуміти, але що поробиш.

-сказала, що мій батько про це не дізнається, а він сказав, що це останнє про що він думав.

-ну і?

-це все.

-по очам бачу що це не все.

-Арія, від тебе нічого не можна приховати.

-це так.

-добре, я трохи понагліла та запитала про що він думає.

-а він що?

-з усмішкою сказав що я нагла та сказав цитую "ти дивись, яка довольна коли до неї ставляться не як до студентки, відтепер буду говорити тобі на ви".

-нічого собі.

-це ще не все, Кать. Я сказала, що краще на ти, а він сказав, що тоді може і ти перейдеш на ти. Я одразу не повірила запитала чи він серйозно. Він сказав абсолютно серйозно, тому ми перейшли на ти.

-а далі що?

-він дав мені якісь ліки та я випила і мені одразу полегчало. Потім я запитала чи є щось поїсти, а він знову усміхнувся та сказав є, пішли. Ми пішли і він зробив мені яєчню. Потім туди прийшов ректор запитав як я і ненав'язливо так вигнав мене звідти.

-нічого собі.

-а далі що було?

-о, тепер і Катя включилася, все тріо взборі.

-ну так, ти ще не відповіла.

-я просто пішла.

-і все.

-так, а що треба було зробити? Чи я повинна була не піти, впертися і говорити, що я лишуся там жити.

-ну можна було й так.

-я б подивилася на тебе, Кать, в цій ситуації. Вам легко казати, ви закохалися в хлопців вашого віку, які з вами вчаться на одному факультеті, а я в викладача. Саме жахливе я незнаю, що відчуває він і чи відчуває щось взагалі, адже він може просто ставитися до мене як до подруги і не більше, адже він молодий, та й можливо це я собі все це вигадала, а він нічого не відчуває, а просто допомагав мені стільки разів. Я незнаю, чесно, незнаю, незнаю як чинити, чи казати щось про свої почуття, чи сторонитися. Я вже нічого незнаю. 

Я взялася за голову та вже було ледь не розплакалася.

-не переймайся, Кая, ти все зможеш. Все буде добре. Одразу було помітно, що Катя хотіла мене підбадьорити.

-Кая, та він точно тебе любить, або полюбить.

-ти така впевнена в цьому, Арія, бо я не сильно. Можливо в нього вже хтось є, можливо, взагалі він заручений чи щось таке.

-та не може такого бути. Ти ж в нас така красива і взагалі. Він буде ще лікті собі кусати якщо не буде з тобою.

На цей раз це вже була Аделія, всі троє дівчат хотіли мене підбадьорити за що я була їм дуже вдячна.

-о господи, дякую вам дівчат, дякую за все, дякую за вашу підтримку. Дякую за теплі слова.

-Кая, ти теж просто чудова. Ти зробила б теж саме, Кая, ти що. Не плач, все ж добре.

-ми ще подумаємо, що можна з вами зробити.

-та що треба робити, треба відпустити ці почуття та забути його, бо я не зможу бути з ним.

-не мели дурниць, будеш ти з ним. Все буде добре.

-все, досить, не хочу більше про це говорити.

-добре, Кая, більше не будемо, можливо, поспиш?

-дякую звичайно, Аделія, та де там, тепер я точно не засну.

-тоді, що будемо робити?

-можемо піти прогулятися.

Ми вийшли з гуртожитку та пішли прогулятися, як тут я побачила барона Шенборна.

-що ти тут робиш? Мені здається що ми все обговорили.

-так, з вами я все роз'яснив і казав, що наполягати не буду, але я не винен, що перевівся в цю академію, адже в академії якій я вчився до того були заслабкі маги та викладачі. Не бійтеся. Я такий самий як ви, мене хочуть одружити проти моєї волі та вибору в мене нема, але ви врятували мене відмовивши мені.