А ви теж помітили, що ми з кожним роком все більше стаємо схожими на тих людей, на яких колись нам або не хотілось бути схожими, або нас, дивлячись на цих людей, вчили звиклого "дивись і так не роби"? А ви теж помітили, що усім нам це подобається і ми цим задоволені?
А ви теж помітили, що думка "А що скажуть люди?" псує життя?
А ви теж помітили, що виявляється, щоб бути щасливими, нам не потрібно мати схвалення у своїх вчинках від мами, батька, подруги, колег чи сусідів?
А ви теж помітили, що доросле життя, не таке райдужне, яким воно нам здавалось у підлітковому віці чи у дитинстві?
А ви теж помітили, що в реаліях сьогодення, все більше хочеш чути від рідних: "Сумую, люблю, зі мною все гаразд, коли ти вже приїдеш?"
А ви теж помітили, що з роками все рідше говоримо "ніколи так не зроблю", бо не можеш бути впевненим, що буде завтра?
А ви теж помітили, що жінки почали більше себе любити та перестали терпіти до себе неадекватну поведінку чоловіків? А ви теж помітили, що чоловіками це не подобається?
А ви теж помітили, що нарешті наше "хочу" стало важливішим за чиєсь "треба"?
А ви теж помітили, що коли ви не дозволяєте неповагу до себе, вас називають егоїстами, бо вам не можна сісти на шию і маніпулювати вами?
А ви теж помітили, що вас обговорюють, булять і критикують лише або глибоко нещасні люди, або люди, які вам заздрять?
А ви теж помітили, що чим більше ви щасливі і задоволені собою, тим більше вам начхати на оточуючих?
А що помітили ви?....