Дівчинка виросте

Їй два. У неї світло-русяве волосся, зелені оченята та рожеві щічки. Вона сидить у калюжі, хлюпоче ручками і ніжками. А найбільшою проблемою в її дитячому житті здається те, що мама насварить і скаже вилізти з калюжі. 

Їй шість. Вона пішла у перший клас. У неї дуже-дуже багато друзів і всі найкращі. А ще хлопчик з задньої парти смикає її за косичку і допомагає піднести портфель додому. Їй здається, що це, напевно, кохання. Він ж такий хороший.. Ех..дитинство! 

Дівчинці десять. Вона вперше стикнулася з тим, що, виявляється, вона не є центром всесвіту і не всім може подобатись. А ще у неї є якісь обов'язки, які для чогось вигадала мама. Їй хочеться швидше подорослішати, щоб самій вирішувати що і коли їй робити. Адже бути дорослим - це так круто. Всі дорослі лише вигадують, що їм важко і є якісь проблеми. 

Дівчинці п'ятнадцять. Перші дискотеки, нічні прогулянки, ранні повернення додому та перше кохання. Все частіше хочеться сказати мамі, що вона не права чи втекти з дому. Вона думає, що вона вже доросла. А те, що її не пустили з ночівлею до подруги, здається їй трагедією світового масштабу.
Дівчинка старається всім сподобатись та догодити, щоб бути найкращою. Вона боїться осуду інших та хвилюється за те, що скаже мама. 

Їй трішки більше двадцяти. Вона дійсно вже доросла. Вона навчилась бути сама. Сама жити, сама працювати, сама вирішувати всі свої проблеми та плакати ночами. Вона нарешті зрозуміла, що доросле життя не таке райдужне, яким здавалось у 10 чи 15. Вона перестала усе-усе розповідати мамі, адже мамі буде спокійніше, якщо вона не про все знатиме. 
Вона все менш довіряє людям, адже їй не раз робили боляче. 
Вона все частіше сміється з того, якими серйозними їй здавались її тодішні проблеми чи те, що вважала себе дорослою та найрозумнішою.
Вона навчилась ставити себе на перше місце та не звертати уваги на те, що думають чи говорять інші.
Їй почали говорити, що вона змінилась, що їй не личить робити ті чи інші речі, вживати ненормативну лексику та пити алкоголь. Якби ті люди знали, що її вже пізно виховувати. Їй байдуже, що їй говорять та чи вважають хорошою. Вона давно перестала такою бути та почала жити для себе. 

Дівчинці буде 25, 30 та 40. Вона створить свою сім'ю та матиме дітей, а потім і внуків. Їй все частіше хотітиметься поїхати до батьків та випити із мамою чашечку кави на затишній кухні. Розповісти татові про успіхи вже своїх дітей. Просто притулити голову до плеча тата та забути про всю метушню.
Вона буде дорослою жінкою. Її сформовані принципи наврядчи хтось зможе зрушити. Вона житиме так, як хотітиме саме вона. Вона буде вирішувати свої проблеми, пити келих ігристого за вечерею та посміхатися кожному дню. Та з кожним роком їй все більше буде хотітися повернутися у дитинство, де вона у білій сукенці сидить у калюжі, хлюпоче ручками та ніжками, а найбільшою її проблемою їй здається те, що мама насварить і скаже вилізти з калюжі...