Ось і принцеса вийшла на ринг. Перед боєм вона змінила свою сукню на чорну, і заплела волосся. З прикрас вона залишила лише тіару, яка виблискувала під першими променями сонця. Напруга росла в повітрі між глядачами, а на рингу суцільна тиша. Здавалось кожна хвилина перед початком боялася збігати.
– Принцесо, здавайся. Я не хочу тобі зашкодити, – крикнув Річард з одного кінця поля.
– Ні, – своїм тоном мовила принцеса, – Може ви здастеся?
– Я також не здамся! Ти будеш моєю!
– Спробуйте, – мовила вона і оголосили початок двобою, супер-фіналу.
Він напав першим. Річард відправив у дівчину кілька потужних ударів, але вона вправно відхилилась. Далі хлопець хотів атакувати знову, але за його спиною вже стояла принцеса і приставила ніж до горла. Вона завжди діє блискавично і швидко. Рідко використовує сили, але не цього разу. Коли принцеса щільніше притиснула ніж до горла, то копія хлопця зникла. " Чорт" – промайнуло в неї в голові і вона посерйознішала. Річард стояв навпроти на відстані десяти метрів. Навколо принцеси утворився дивний вогонь. Він був повністю чорним, але якісь білі кульки літали в ньому швидко по колу. Таня вирішила не розтягувати бій великою кількістю сутичок і швидко закінчити бій. Білі кульки пришвидшились і полетіли в блондинчика. Від деяких він увернувся, а деякі спинив магією. "Перлини?" – подумав Річард, коли зловив одну кульку. Перлини гарно відволікли увагу і ось білявчик опинився в цьому вогні з усіх боків. Принцеса пройшла всередину і глядачі тепер не мали доступу до того, що робиться всередині.
– Здавайтесь, графе Біглі, – мовила принцеса.
Граф подивився на неї, ніби вона вчинила якусь дурницю. Він похитав головою в знак відмови з повними рішучості очима. Принцеса навіть змогла в них побачити злість до її персони, що її потішило.
– А дарма. Краще б це зробили ще до початку бою. Мав би шанс стати моїм чоловіком.
– З якого це дива? Потрібно перемогти, а не здатися. Я не боягуз якийсь. Я маю сили, щоб перемогти тебе.
– Видно, що сучасні графи забули лицарські закони. Лицарі мають захищати своїх дам, а не змагатися з ними. А це не допустило б, щоб його дама бачила кровопролиття, або жорстокість.
– Я зрозумів... – похнюпився Річард.
– Розумієш, що не можеш претендувати на роль мого чоловіка? Ти не виглядатимеш в моїх очах якось, окрім байдужості, а вона найгірша з емоцій. Навіть злість краще, бо викликає хоч якісь почуття. Якісь хвилювання за людину, думки про нього. У людей є вислів: "від ненависті до кохання однин крок".
– Вибач, – мовив він. – Я здаюся.
– Дякую, – мовила принцеса і зняла вогняну завісу.
Чорний вогонь розвіявся і зацікавлені очі подивились на супротивників.
– Я здаюся! Перемогла принцеса! – вигукнув Річард, посміхнувся, і швидким кроком покинув поле.
Глядачі гомоніли і вже збирались виходити.
– Зачекайте. Я маю оголошення, – мовила принцеса, підвищуючи свій голос за допомогою закляття. – Я довго над цим думала і прийняла рішення. Я поки що виходжу з цієї гри. Я надто довго пробула в замку і майже не знаю життя поза її межами. Я звертаюсь до всієї королівської родини, а передусім до його величності Люцифера. Не шукайте мене і не намагайтеся повернути силою. Це все одно буде марно. Я нікого не зраджую і не хочу образити... Я лише вимагаю волі. Я хочу насолодитися справжнім звичайним безтурботним життям. Я не прошу дозволу на це діяння. Я сама його даю, як її величність, принцеса!
Вона це сказала і все поле загорілося цим чорним вогнем. Через мить воно зникло, як і зникла сама принцеса. З очей жорстокого короля покотилась скупа сльоза. Він тихо мовив: "Ти вільна, доню...".
#2464 в Молодіжна проза
#993 в Підліткова проза
#10084 в Любовні романи
#2236 в Любовне фентезі
Відредаговано: 28.11.2020