Розділ 14

Інцидент з принцесою трохи втих, за два тижні. Ні Люцифер, ні хтось іще не має жодної зачіпки щодо зникнення принцеси. Мабуть, її знайти вже буде нереально. Розслідування все ще триває, але не з таким розмахом.

– Назаре, щось відомо по справі принцеси? – мабуть сотий раз питає Катя.

– Ні. Найкращі детективи не можуть знайти жодного сліду, магічного чи звичайного, – відповідає Назар.

– Набридли ви з нею, – обізвалася Рита. – Краще зверніть увагу на мене!

Риту нещодавно кинув хлопець, тому вона і липне до всіх однокласників.

– Може прогуляємось після уроків? – запропонувала вона особам сильної статі.

– Я з дівчиною іду гуляти, – відмахнувся Андрій.

– Я маю, маю допомогти мамі, – сказав Діма.

– А мені на гурток, – сказав Даня.

З Ритою ніхто не хотів зустрічатися. Це не стосунки, а постійний тиск, ревнощі і сварки.

Ще один день проходив за розкладом. Урок, перерва, урок, перерва... На одній із перерв...

– Олю... В нас термінова справа! – сказала Таня. – Потрібно дізнатись з ким зустрічається кохання всього мого життя. Він почав говорити, що в нього є дівчина. І я знаю, що це не я. Тому...

– Дай людині спокій. Скільки можна?! Якщо в нього хтось є, то не псуй їх стосунки. Навіщо воно тобі?

– Сама не знаю. Але ж цікаво. Андрій може загравати з дівчатами, а от зустрічатись... Вперше про це чую.

– Я вже казала, що ви не пара. Твої погляди не діють. Він не читає думки. Життя це не чудові американські фільм, де головний герой отримує все: роботу, славу, кохання.

– Не чесно. Хочу потрапити в фільм.

– Ти як мала дитина.

– А ти в цьому сумнівалась?

Часто їх розмови завершуються щирим сміхом.

***

Після уроків. Таню затримала вчителька з географії, щоб та підготувала доповідь. Оля не чекала на подругу, бо дуже кудись поспішала. Виходячи з кабінету, Таня зрозуміла, що ніч перед наступним уроком географії буде веселим, бо робити домашнє завдання наперед було винятком у поведінці дівчини. Сьогодні п'ятниця і нічого робити, тому вона вирішила прогулятись до торгового центру і зайти в кав'ярню. Березень цього року був не з морозних, тому Таня зняла шапку і поклала до кишені. Легенький вітерець вибивав з хвостика короткі прядки, а сонечко ласкаво гріло і пускало грайливі промінчики. Торговий центр був уже близько, адже школа знаходилася поруч з центром міста. Побродивши по будівлі і роздивившись різні дрібнички, Таня вирушила до улюбленої кав'ярні, яку показала їй Оля. Підходячи до вітрини улюбленого закладу, дівчина помітила Андрія. Він мило усміхався дівчині, що сиділа спиною до вітрини. Таня запідозрила, що то та сама дівчина. Його дівчина. Цікавість давила на газ, а страх казав дременути геть. Перше відчуття перемогло, тому Таня зазирнула до кафе. Вона сіла за столик у кутку і вибрала таку позицію, щоб її солодка парочка не помітила. Замовивши улюблене еспрессо та заплативши за нього, Таня непомітно позирала на суперницю. Від здивування в неї ледь не випала чашка з напоєм... За столиком сиділа Оля. Вона мило щебетала з Андрієм, а він тримав її за руку і дивився з ніжністю та коханням. Серце стиснулося і забракувало повітря. Тіло ніби пронизала дюжина голок, які лучили в крихке серце. Голова спустошилася. Вона побачила не лише те, що в його коханого є хтось, а і зраду від подруги. Одним ковтком кави, заглушивши біль у горлі, Таня полишила заклад. Голова була пустою. Справді пустою. Думки вирували поза оболонкою її сутності та не потрапляли в середину. Злість, розчарування, біль, розбите серце...

Від її душевних хвилювань від відволік мобільний. Кріс говорив стривоженим голосом і просив негайно прибути до нього в кабінет. Таня зайшла в малолюдне місце, в куту торгового центру і сховавшись в тіні, зникла.

– Що сталося? – запитала в нього Таня холодним спокійним голосом. Голосом принцеси.

– Розслідування... Вони не можуть знайти жодної підказки, тому знову будуть допитувати. Цього разу дозволили "нічну ісповідь". Проти неї я не витримаю. Зітри мені пам'ять. Я більше не можу бути твоїм помічником, Таню.

– Я розумію... Я зітру лише спогади про те, що я принцеса. Гаразд?

– Так.

Через хвилину граф Кріс Троцький розплющив очі.

– Привіт. Ти щось хотіла? – запитав він у Тані.

– Так. Віддати доповідь, – з сіро-чорного диму виринув стос паперів А4, що були складені у тонку матову папку.

***

Таня сиділа на килимку з відерцем морозива, забившись в куток. Телефон вимкнений – зв'язок зі світом перерваний. Поїдаючи холодний смаколик зі смаком ванілі, Таня обдумувала подальший план дій і те, що сталось.

"Оля... Вона це не навмисно, так? Вона все розповість... Але на серці якось тяжко. Те, що стримувало мене чинити супротив бажанню моїх родичів, а особливо батька, зникло. Може повернутися до життя принцеси? Виконати те, що хоче батько? Піти вчитися до академії Слоу? Вийти за Річарда? Скоритись і не мати власного "Я"? Облишити всі старання і піти по течії? Забувши хто я є і ким хочу бути? А може ще не все втрачено? Це була лише симпатія! Лише симпатія! Таню, зберися! Не потрібно через це розкисати. Я прийшла сюди для досвіду співпраці з людьми і навчання. Викинь емоції із своєї голови! Як і тоді, викинь! Навчанню ніщо не повинно заважати. Візьму книжку і щось почитаю. Але що? Шкільну програму я знаю добре, основи магії сильних чародіїв також. О, знаю... Візьму ту книжку з вищої магії: "Заборонені закляття для тих, хто не має найвищий рівень або Переверши себе". Відправлюсь на галявину темноцвітів. Там і поуправляюся".