Розділ 13

– Доброго ранку, – привітався незнайомець, що увійшов до класу після уроків. – Мені потрібен Андрій.

– І в що ти вже вляпався? – штурхнув у бік Андрія Даня і посміхнувся.

– Що вам потрібно? – запитав Андрій.

– Це приватна розмова, стосовно однієї принцеси. Може вийдемо? – запитав незнайомець.

– Стосовно цього в мене немає секретів. Кажіть, що сталося, – впевнено відповів Андрій.

– Гаразд. Ви мабуть уже знаєте, що принцеса зникла. І перед зникненням вона говорила лише з двома. Це ти і лорд Біглі. Так, про що ви говорили?

– А в мене також питання, – втрутилась Таня, помітивши нерішучість Андрія. – Хто ви і чому про це питаєте? І чому ви забираєте наш особистий час після уроків? І чому нахабно вриваєтеся в клас і вимагаєте відповідей? Якщо ви з якихось органів типу прокуратура чи поліція, то потрібно спеціальне запрошення на бесіду. В цьому випадку він не зобов'язаний відповідати.

Таня завершила свою зухвалу промову і з викликом подивилась хлопцю в очі. Вона знала хто це. Її брат. Беніс. І чого він прийшов, теж знала, але як можна не поглумитися над рідним братиком, коли є можливість. Принцеса не сперечалася з членами сім'ї, ну крім тієї ночі і одруження, а от звичайній собі – Тані – можна. У країні не заборонено висловлювати свою думку. "Плюс, якщо він мене не впізнає, то це буле гарант того, що моя таємниця в безпеці", – подумала Таня.

– Принце, я думаю, ми можемо вирішити цю проблему спокійно, – втрутився в переглядки Назар.

– Зачекай, мені вже цікаво, хто зумів мені перечити? Як тебе звати? – роз'їхався Беніс у глузливій посмішці.

– Я ж казала, що можу не відповідати на запитання, – також посміхнулась Таня.

– Я з тобою ще побалакаю, а зараз мені потрібен Андрій. Ще побачимось, дівча, – Беніс покликав поглядом хлопця в коридор і той покірно вийшов, зібравши свої речі.

– Що ти робиш? – тихо запитала Оля, коли дівчатка вже вийшли з школи.

– Ти ж знаєш, що я цікавлюся правом та юриспруденцією. Вирішила спробувати свої сили. Може мені стати адвокатом? Точно не знаю, але, мабуть, буду далі навчатись в університеті права, – відповіла Таня.

– Я рада, що ти нарешті визначилася з професією і напрямком навчання після школи, але ти ніколи не була такою сміливою.

– На мене так фільми впливають.

– Знаєш, мабуть я забороню тобі їх дивитись, – саркастично погрозила Оля.

Подруги розсміялися. Вони ще пощебетали про те, що відбувається в школі і в світі, а потім приїхала Олина маршрутка і забрала її, залишаючи Таню позаду. Довго чекати транспорту не довелося, Таня оплатила проїзд і сіла, занурившись у вигляд із вікна. Знайома дорога заспокоювала нерви. Танучий сніг відкриває землю для трави. Тоненькі пагони пробиваються через замерзлу пухку воду. Яскраво-зелені пагони тягнуться до сонця, що невдовзі буде сідати. Думки Тані були далеко. Втеча це лише частина шляху, і то крихітна. Геть малюсінька. Поки триватиме розслідування, потрібно буде втриматися від зустрічей з Маргарет. Вона сумує за своєю подругою, але в неї також є Оля. Подруга з якою можна поділитися всім, крім життя принцеси й проблем демонів.

***

– Що вам від мене потрібно? Кажіть прямо, – сказав Андрій.

– Ти ж розумний хлопець, чи не так? Я вже сказав, що ти єдиний під підозрою. Принцеса не має друзів чи знайомих поза замком, вона їх взагалі не має. Біглі має алібі. Йому потрібна лише її рука і серце, тому він би не допомагав їй з утечею. Залишаєшся лише ти, непередбачуваний незнайомець.

– В ваших словах не має логіки. Як вона могла просити допомоги в незнайомої людини? Тим паче, ви сказали, що вона втекла, а не зникла. Отже, це її рішення покинути замок.

– Хм... А ти уважний.

– Так що з нею сталося насправді?

– А навіщо це тобі? Чи тобі вона сподобалась? Сестриця завжди подобалась хлопцям. Особливо, коли веде себе так холодно. Кожен хоче розтопити її серце.

– Та що ви кажете?! В мене взагалі-то є дівчина.

– Тоді навіщо тобі було витягати в сад принцесу?

– Я відповім на ваше питання, якщо ви відповісте на моє. Як звати вашу сестру, принцесу?

– Я не можу цього сказати...

– Тоді, нам не має про що розмовляти. Бувайте.

Андрій пішов. Беніс так і залишився стояти деякий час, а потім пішов все доповідати батьку. "Люди нахабні", – подумав Беніс. Після доповіді батьку, той замислився, як втекла його донька. Не було жодних ідей, куди вона могла піти.