Розділ 11

Близько опівночі гості потроху почали роз’їжджатися. Принцеса завершила свій останній танець і нарешті змогла сісти. Ноги втомились неймовірно.

"Нарешті це скінчилось. Якби ще хоч один танець – мене б знудило. Добре, що бал закінчився. Можу повернутись в свою кімнату. Півроку ніяких турбот в якості принцеси. Ще до контрольної потрібно підготуватись, але це не проблема..."

– Принцесо, пропоную прогулятись у саду. Там чудова погода і легкий вітерець допоможе розслабитися. Ви, мабуть, втомилися після вечору танців, – перервав роздуми лорд Біглі.

– Знаєте, а я приймаю вашу пропозицію графе Біглі.

– Просто Річард.

– Гаразд.

Високий, красивий юнак подав принцесі руку, вона взяла її і вони пішли у сад.

"Він має силу, адже дійшов до фіналу в минулому році. Непоганий кандидат на роль мого чоловіка – розумний, сильний, добрий в якомусь сенсі. Він на чотири роки старший мене, що не є проблемою. Головний каверз у тому, що моє серце уже викрадено. Ах... Якби Андрій звернув на мене увагу... Але це потім! Зараз я принцеса, тому не маю вести себе легкодумно і необдумано!"

Річард привів її до чудової лавки, біля якої була величезна клумба. Троянди, ромашки, лілії, орхідеї, та багато інших квітів утворювали неповторну картину. Ніжні пелюстки тремтіли через легкі подихи вітру. А ясні блакитні очі дивились на принцесу...

– В мені прокидаються почуття до вас, – почав Річард, – не почуття до принцеси, правительки, а почуття до дівчини, жінки. Ваша сила і ніжність вражає. Ви неймовірно гарна. Крім вашої величі, мені подобається ваше волосся. Ніби чорне, а якщо придивитись, то темно коричневе. Ваші чорні очі. Ваш гарненький носик і ваші веснянки на щічках... Ви мені неймовірно подобаєтесь! Це рішення далося мені не просто, але ви будете зі мною зустрічатись?

В Тані не було слів. Його очі, обличчя, губи, що говорили такі речі, заворожили її. Але в неї є коханий – Андрій. Таня добре розбирається в людях, і Річард, на її думку, хороша людина. Людина якій можна довіряти.

– Ваші ласкаві слова мені приємні. Я подумаю над вашою пропозицією.

"Вона сказала, що подумає. Раніше з її милих вуст було категоричне "Ні", і не важливо від кого була пропозиція. Може в мене все ж вийшло полонити її серце. Я хочу зробити її щасливою! Хочу, щоб вона раділа життю!" – подумав Річард. Почуття радості переповнювали його. Він не стримався і обійняв принцесу.

– Це було вже занадто, – сказала вона. – Наступного разу попереджуйте.

– Гаразд.

На обличчі хлопця засяяла посмішка. Потім вартові перервали радісну для графа мить, повідомивши, що принцесу викликає батько. Повернувшись до замку Таня підійшла до Люцифера.

– Ваша величносте, – вклонилася дівчина.

– Мені потрібно з тобою серйозно поговорити. Іди за мною, – сказав Джозеф. Король виглядав як павлін – гордо і впевнено. В чоловіка не було ідеальної фігури і вже виднівся невеликий животик. Обличчя мало суворі контури, а волосся ніби вкладав майстер з позаминулого століття.

Вони йшли не до тронної зали і не до кабінету короля. Сходи вели все вгору та вгору, звиваючись як змія. Прийшовши на вершечок вежі, Джозеф відчинив двері ключем. Коли двері відкрились, Таня почула, що двері сильно риплять. Видно, що сюди давно ніхто не заходив. На це вказує і пил на столику, і тяжке повітря. Люцифер відчинив вікно і свіже нічне повітря наповнило кімнату. Кімната була невеличкою, але дивно приємною. В ній стояло крісло і великий диван. В каміні лежали обвуглені дрова. Вікно було прикрите світлою тканиною. Джозеф увімкнув світло і кімната заграла барвами. Легкі тканини звисали з крісла та дивану. Чиїсь портрети висіли в масивних рамках. На підлозі лежав килимок. І все було у ніжних кольорах. Тані здалося, що ця кімната раніше належала якійсь жінці, бо була наповнена різними милими дрібничками, на які чоловіки не звертають уваги. Ознайомлення з кімнатою перервав голос батька.

– Мене не задовольняє твоя поведінка, – звернувся до доньки король.

– Моя поведінка бездоганна і відповідає усім можливим правилам етикету, – заперечила дівчинка.

– Раніше я був занадто зайнятий, тому не приділяв уваги тобі. Ти надто замкнена. Ми з Каспаром вважаємо, що тобі варто піти навчатися в академію...

– Я знаю всю навчальну програму і з впевненістю можу сказати, що мої знання перевищують той рівень, який мають студенти, – не погодилася Таня.

– Я сказав ти вчитимешся в академії Слоу! – підвищив голос батько.

– Ні. Я там не вчитимусь, – холодно відповіла дівчина.

– Це не обговорюється. Твій брат там вчився, і це безперечно найкращий навчальний заклад.

– Я так не вважаю і маю особисті претензії до методів викладання і оцінювання в цьому закладі. Також в мій навчальний план не входить відвідування непотрібних занять.

– Це не пропозиція, а наказ! І не тільки як батька, а і як короля! – розлютився Джозеф.

– Я сказала ні! – Таня встала з дивану і збиралась вийти з кімнати. Подумки принцеса висловила ще декілька "ласкавих", але вголос відповіла спокійно.

– Добре, – трохи охолов він, а принцеса зупинилася. – У тебе є вибір. Або одружуєшся, або ідеш вчитися в академію Слоу. У тебе є місяць на роздуми. І перш, ніж ти щось заперечиш, я скажу, що та кімната вільна. Ти ж не хочеш знову там відпочивати? А ще чекаю тебе завтра на сніданку. Не спустишся – виламаю двері.