Після ранкових справ клас розділився на дві частини. На тих хто був поза підозрою і тих, хто був кандидатом на роль принцеси. Підозрюваних залишили в кухні, а самі перебували в кімнаті.
– У нас п'ять варіантів. Не так і складно. Зараз ще щось приготуємо і знайдемо принцесу, – мовила Катя.
– Не забувай, що нам потрібно ще забрати в неї тіару, – нагадав Макар.
– Мені здається, що моя подруга не може бути демоном, – заявила Оля. – Вона добра і чесна. Завжди всім допомагає. А ще ніколи не завдає шкоди.
– Підтверджую. Вона взагалі на ангела більш схожа, – висловив свою думку Андрій.
– Мабуть, – погодився Назар.
– Ви не скидайте її з рахунків. Таня може лише носить маску доброти. Ніхто не знає які в неї скелети в шафі, – сказав Макар. – Люди можуть помилятися. Я взагалі не вірив у таке і був неправий.
– Іванка також не може бути демоном, – доєднався Ваня.
– Вона твоя подруга дитинства. Звісно ти її вигороджувати станеш, – сказала Катя.
Вони ще довго сперечалися, а потім відкрили книжки. Там було написано про деякі заклинання, але початкового рівню. Назар спробував їх виконати, чим потішив публіку. Тим часом на кухні відбувалось справжнє пекло...
– Зараз мені признаєтесь, хто ця принцеса! – заявила Рита.
–Так, все, – погодилась Ірина.
– Іванко, Віко, це ви? – запитала Рита.
– Ні, – одночасно відповіли дівчатка. Про жорстокість Рити знали всі дівчата. При хлопцях вона була м'якшою. Всі слухали її накази і виконували їх. Рита була з багатої родини і завжди ставила себе вище інших.
– Тоді це ти! – пильно подивилась в очі Тані вона.
– Ні. З чого це ти взяла? – обурилась дівчина.
– Мені ніхто не посміє брехати. Вони вже вивчили цей урок. А от тебе я ще не виховувала...
– Якщо ти будеш так себе вести і мене підозрювати, то я тобі не дам списати на контрольній!
– Он як. Тримайте її!
Дівчата схопили Таню. Рита вчепилась своїми величезними нігтями в шкіру на руках Тані. З ранок почала текти кров, що зробила червоними руки дівчини. Таня скрикнула від болю. Від крику однокласники увірвалися на кухню. Вони забрали бідолаху від кривдників.
– Рито, ти що робиш? Взагалі з глузду з'їхала?! – крикнув на неї "світлий" Назар.
– Це вона. Мені ніхто не бреше. Дівчата сказали, що це не вони, отже вона!
– А може ти?! І поводишся відповідно, – сказав Назар.
Тані обробили рани і поклали відпочити. Риту Назар посадив у магічну клітку, як покарання. Назар був впевненим, що Таня, це не принцеса. Вони знайомі, як не люди, вже близько п'ятьох місяців. І за цей час в нього склалось гарне враження про неї. Він більше спостерігав за нею в школі і підмітив їх працьовитість та доброту. Таня стала справжнім другом.
#2464 в Молодіжна проза
#993 в Підліткова проза
#10084 в Любовні романи
#2236 в Любовне фентезі
Відредаговано: 28.11.2020