Розділ 5

І ось настала та мить. Дівчат вишикували в шеренгу, як на фізкультурі. Назар метнувся на кухню і приніс маленьку прозору пляшечку. В ній була темна рідина, схожа на чорний чай, але якогось іншого відтінку. Дівчатам, кожній по черзі, дали спробувати їхнє творіння. Дівчатка спочатку не хотіли вживати цю рідину, але переконавшись, що в аптечці є активоване вугілля, згодилися скуштувати.

– І що? Нічого не відбувається, – підмітила Катя.

– Дивіться, хлопці, – скомандував Назар.

– Зілля гарне, але в них нафарбовані нігті. Лише в Лори, Олі та Жені вони без кольорового покриття.

– Може їх можна стерти? – запропонував Макар.

– Я тебе зараз зітру, – обурилася Рита. – Чого захотів. Ти знаєш скільки я за них заплатила? А якщо просто нафарбовані, як у Каті, то це взагалі подвиг. Щоб нафарбувати нігті на руках красиво, без виходів лаку на шкіру і щоб була гладенька поверхня, це потрібно години з три і клубок нервів.

– Все–все, зрозумів. Тільки не бий, – засміявся Даня.

– В мене ідея. На ногах також є нігті. Я так зрозуміла, що це зілля щось робить з нігтями, – запропонувала Лора.

– Так. Воно б проявило чорний колір, як у мене, коли я перетворюся, – підтвердив здогадку однокласниці Назар. – До речі, гарна ідея.

– Я не збираюсь роздягатись перед хлопцями, – обурилась Іра.

– Я це передбачив і попросив спідниці в викрадача. В шафі висять, – сказав Макар.

І справді, там були спідниці. Дівчата переодягнулись у ванній кімнаті та вийшли.

– Ви знущаєтеся?! – в Назара округлилися очі. – Зараз зима, лютий місяць, а в вас і на ногах нігті нафарбовані.

– Дівчина має бути красивою, незалежно від погоди і пори року, – примружила очі Рита. – А ще, ці спідниці, навіть для мене, закороткі.

– Гаразд, – тяжко зітхнув Назар. – Залишаються Іра, Рита, Таня, Іванка і Віка. Я так зрозумів, що стирати лак ви не збираєтесь?

– Так, – виголосили водночас дівчата.

"Добре, що я помітила часточки золотої стружки на підлозі, коли готувала сніданок. Хлопці погано замели сліди. Плюс Назарко сказав мені про сухоцвіти. Рецептів з цими інгредієнтами лише два, і лише один готується за менш як добу. Тому в мене був час для вирішення проблемки. Я дістала з свого портфелю фіолетовий лак і швидко нафарбувала нігті і на ногах. Добре, що не виклала його після посиділок з Олею, коли ми фарбували одне одному нігтики", – думала Таня, доки хлопці опустили голови і оплакували своє творіння, що не дало жодної користі.

– П'ять кандидатів, що ж ми звузили коло підозрюваних, – підмітив Макар. – О... В мене є ідея. Назар, відійдемо на хвилину?

–Звісно

– Як я вже сказав, в мене є ідея, – відійшовши прошепотів Макар. – Є якесь питання чи слово, яке не може проігнорувати демон? Якесь гасло чи щось таке?

– Дай подумати... Мабуть ні... Хоча я точно не знаю. Є одна думка, але я не знаю чи воно спрацює.

– Спробую.

Хлопці повернулися до однокласників. Демон ще хвильку покопався в голові, з сумом і соромом подивився на знайому напівдемонесу і сказав:

– Сотні тисяч є країн, і лише два правлячих світи... Ті хто каламутять воду й хто за нею спостеріга. Є два правлячих світи. Світлі плетуть назву дій, темні створюють сіті розплати. За кожне слово йде розплата...

– Яку несуть темні лицарі! – продовжив голос викрадача. – Вибачте, що перебив. У мене повідомлення для племінниці. Я побував у твоїй людській кімнаті і знайшов фото... На них був молодий парубок, купу сердечок. Це був...

– Замовкни! Не смій казати, – в повітрі з'явилася сіра блискуча хмара. Голос був жіночий, тонкий і до бісиків роздратований. – Скажеш ще слово і я наплюю на родинні зв'язки, і комусь вкорочу життя. Завершу цю дурну гру.

– Неймовірно, племіннице. Я не знав, що ти володієш срібною проекцією голосу. Не знав, що в тебе такий рівень. А ще, що ти маєш почуття після того.

– Ти багато чого не знаєш про мене дядечку Каспаре, як і решта. Я мовчала, але тепер запитаю: чого ти хочеш від моєї прикраси? Якщо я правильно думаю, то ти хочеш відібрати в мене силу. Я не претендую на престол, поки, то чого тобі боятися?

– Я вважаю тебе не лише претендентом на престол, а і особистим суперником. Ти перевершуєш вміння всіх моїх знайомих, і по правді кажучи мене. Ти ж знаєш, що я не терплю конкуренції. Вона кудись зникає, коли чинить опір мені, – останнє речення він сказав якось насмішкувато.

– Якщо так, то боятись мене варто, любий дядечку. Я не пробачаю кривди в свій бік. Хоча, якщо б не твоя допомога, то я б не була зараз такою. Тому, дякую! – нахабно відповіла хмара.

– Ну що ж... Ще побачимось, принцесо. Ви ж порадуєте нас своєю присутністю на балу?

– Неодмінно.

Розмова завершилась. Голос замовк, а хмара розвіялась, щойно з уст однокласників почали вилітати запитання. Суперники були налаштовані серйозно. Час діяти!

***

Ніч. Чергова чашка чаю допомагає Тані переварювати думки.

– Ти знову тут, – прийшов Назар. Їхні нічні зустрічі, здається, стали традицією.