Розділ 4

Здається ранок. Принаймні так показує годинник, що висить на стіні у кухні. Шоста ранку. Таня знову сидить за столом. Цього разу вона прихопила записник, який вони читали вчора.

"Дивна книжка... Дядечко поставив багато цікавих замочків... Але мені вистачило півгодини для того, щоб їх всіх зламати. Захист слабенький, час згаяла тільки тому, що потрібно не розбудити однокласників. Він багато що написав про мене... Хоча ніякої конкретики. Не любить він давати точні підказки, навіть якщо діють у його інтересах. Цікаво, як просуватиметься все далі, якщо я заберу в них цю книжечку?.." – подумала Таня.

Записник почав танути у руках дівчини, і невдовзі зник.

"Чудово! Примарний вогонь робить своє діло."

Допивши каву, дівчина почала готувати черговий сніданок.

Дев'ята тридцять шість. Десятикласники прокинулись, поснідали черговим шедевром і вирішили продовжити пошуки підказок.

– А... Хто взяв записник? Зранку якраз стікав термін таймера. Хто це зробив? – розлючено запитав Назар.

– Мені здається, що це зацікавлена особа, – припустив Макар. – Може і сама принцеса. В записнику напевне було щось важливе, якщо вона його забрала, або не хотіла, щоб ми знали її минуле. Принцеса одна з дівчат, тому пропоную їх не допускати до нашого розслідування.

– Ще чого захотів, – обурилась Рита – "перша красуня школи". Вона висока, худорлява і дуже самовпевнена. – Мені також цікаво. Я не збираюсь сидіти в стороні!

– Доброго ранку, – сказав той самий голос викрадача. – Записник пропав. Моя племінниця знищила його. Шкода... Я на нього багато часу згаяв. Що ж, настав час вам діяти. На полиці є книга в жовтій обкладинці. В ній різні рецепти для викриття демонів. Спробуйте щось. І це не все. Я хочу дещо нагадати тобі, племіннице. Через півтора тижні щорічний бал. Ти чудово розумієш, що не можеш його пропустити, як і той, що був нещодавно. Це дві події, коли твоя поява обов'язкова. Тому в тебе мало часу. Здавайся. До речі, той, хто дістане мені тіару, я нагороджу. Мої багатства, як брата Люцифера, великі, тому я щедро нагороджу кожного, хто буде причетний до того, що в мої руки попаде прикраса...

На цьому голос обірвався і запала тиша. Тепер на кану не лише звільнення, але і винагорода.

– Пропоную так: хлопці готують зілля для викриття, а дівчата не вмішуються. Нагороду поділимо порівну. Подумайте самі, принцеса серед дівчат і вона намагатиметься зашкодити її викриттю, – промовив Назар, але інший, не той що демон.

– Гаразд, – погодилась Рита.

Решта дівчат також підтримали цю ідею. Хлопці залишились в кімнаті, а дівчата пішли на кухню. Хлопці час в пусту не гаяли і дістали з полиці книгу в жовтій палітурці. Погортавши її, і вибравши найкращий варіант, почали готувати зілля. Для нього потрібно було багато інгредієнтів: лимон, мед, сухоцвіти ромашки, м'яти і звіробою, молоко та... золота стружка, точніше золотий пісок. На сторінці, де знаходився рецепт, були замітки, де що знаходиться. За проханням хлопців, вони з дівчатами помінялись локаціями і зайняли кухню.

На кухні кипіла робота. Чоловіча частина класу завзято тарабанила каструлями і мисками. Шум був страшенним. Дівчата кілька разів стукали в двері, щоб змусити хлопців поводити себе тихіше.

– Нам потрібно ще й чекати, доки воно настоїться, – обурився Сашко.

– Це тобі не забавки! – гримнув на нього Назар. – Ще добре, що є всі інгредієнти і потрібно всього шість годин.

– Вже вечір. Я хочу їсти, – сказав Ваня. – Може швидше завершимо і дівчата нам щось приготують...

– Гаразд-гаразд. Тільки не дивися на мене так, – відповів Назар.

Після приготування зілля, хлопці заховали його в одну із верхніх шухлядок, до якої просто так не дістати, враховуючи які "високі" дівчата в класі. А також Назар наклав на те місце захисне заклинання, щоб було складно знайти і відчинити. Після вечері всі лягли спати.

Чергову ніч Таня сиділа за горнятком чаю і дивилась у стіну, на якій висіла картина. На ній було зображено головну королівську залу з численними квітами у вазах та лицарями в фраках, вишикуваних на мармурових сходах. На стінах висіли картини монархів у масивних рамках. На стелі висіла величезна скляна люстра, від якої по залі блукали промінчики.

"Яка спокійна картина. Пам'ятаю ті часи... Мені було чотири... Беніс намалював її для мене, коли мене покарали і не пустили на бал. В нас були гарні відносини... Я його не виню в тому, що сталось, але він міг би заступитись за мене, він мій старший брат врешті-решт. Та ті часи давно минули. Цікаво, як картина потрапила до лап Каспара? Добре, що мене на цій картині немає, бо це ще одна підказка для "викривачів". Що їм ще придумати, щоб заплутати? І що вони готували? Я відчуваю сліди заклинання, але не можу точно визначити де це зіллячко. Як же цікаво, що буде далі... "

Таня продовжила пити чай і дивитись на картину. Від цього процесу її відволік Назар. Він затулив собою картину і подивився в очі дівчині вимогливим поглядом.

– Що? – не витримала Таня

– Як думаєш, яке зілля ми приготували? А також мені цікаво, як ти виплутаєшся, бо і тобі його потрібно скуштувати? – випалив з зухвалістю Назар.

– Забув, я не справжній демон. Напівкровкам таке не загрожує, хоча дивлячись що ви приготували... Допомогти хочеш?