Розділ 1

– Що тут відбувається? – від цього крику прокинулись ті, хто ще спав.

– Що відбувається? У нас щойно була біологія, а тепер ми якось опинилися тут. Як це можливо? – продовжила біловолоса дівчина. Її світло-карі очі бігали по кутках стін.

– Лоро, заспокойся! – гримнув хлопчина на голову вищий від неї.

– Всі прокинулись? Чудово, – звідкись пролунав скрипучий голос. – Дивно опинитись невідомо де, так дівчинко? Чому ж ви тут? Ну, це дуже просто. Моя племінниця, принцеса демонів, не хоче віддавати свою тіару. Якщо ви мені її віддасте, то будете вільні.

– Ви що з глузду з'їхали? Які ще демони? Божевільний! – схопилась Катя – темнокоса дівчина. Вона була вродливою і невисокою, що робило її справді милою.

– Запитання не нове, але нехай на нього відповість ваш однокласник Назар. Дозволяю. Деяка інформація для того, щоб дізнатись, хто з вас принцеса, будуть на книжкові полиці в кінці ваших ліжок. З іншого боку кухня і вбиральня. Якщо щось буде потрібно – напишіть на аркуші і киньте в скриньку. Вона на письмовому столі, поруч з книжками. На все добре. Сподіваюсь, ви швидко дістанете мені бажане. А до того моменту, як ви вже зрозуміли, лишатиметесь тут.

Голос замовк. Рішуче налаштована блондинка Лора, підійшла до Назара і вхопила його за комір.

– Кажи! – наполягала вона.

– Це не він, а я, – сказав інший Назар. Їх в класі було два. Хлопець був дуже високим і струнким. Він мав коротко підстрижене чорне волосся і трохи засмаглу шкіру. Прямий ніс і великі темно-карі очі.

– Тоді ти розповідай, що тут коїться! – не стерпіла вона і зиркнула на хлопця, що підійшов до неї. Всі оточили цю парочку і пильно дивились на однокласника. Хлопець здійняв до очей два пальці лівої руки, це були вказівний і середній пальці, стулені разом. Він обвів ними зап'ястя правої руки і там з'явився блискучий срібний ланцюжок. Через хвильку його одяг почав змінюватись. Шкільний костюм, перетворився на джинси та світло-жовту, тьмяну футболку. На ній видніли дивні візерунки. З-за спини виринули чорні пір'яні крила. Нігті стали чорними, а всі прищі й сліди від них зникли. Закінчивши своє перетворення, Назар подивився на однокласників. Вони дивились на нього широко відкривши очі й роти.

– Що? Що це? Як? – Лора першою опритомніла від нового вигляду хлопця.

– Я демон, – відповів він, обводячи поглядом всіх і зупинився на одній темноволосій дівчинці й продовжив: – Я брат одного із графів темного королівства...

– З тобою розберемось потім, – обірвала його Катя. – Якщо знаєш щось про цю принцесу, то кажи. Я хочу вибратись звідси.

– Це довга історія, тож краще сядьте, – діти послухали його і посідали на нижні яруси двоповерхових ліжок. – Кілька місяців тому зі мною почало коїтись щось дивне: нігті змінили колір, а від мене летіли різні іскорки. Потім з'явився Кріс – дивний хлопець. Він старший від мене на десять років. Він представився моїм братом і сказав, що я демон. Спочатку я не повірив і спробував втекти, але він схопив мене за руку і ми загорілись вогнем. Насправді він ніяк не торкався до нас і від нього не йшло тепла чи холоду. Це був портал в "інший світ". Ми опинились у великому замку, що належав моєму брату. Він мені пояснив все про демонів і як я опинився у світі людей. Перший місяць було важко. Мені час від часу потрібно було вивільняти енергію, бо я б іскрився і перетворювався б на себе, тому мені дехто допомагав. Після уроків я навчався у висококваліфікованих вчителів, як "бути демоном". Потім Кріс сказав, що ми маємо поїхати на бал і я маю змагатись за те, щоб заручитись з принцесою. Спочатку треба було скласти письмовий тест. У мене це вийшло і я поїхав на цей бал. Це щорічний бал, на яких запрошено усіх. Двадцять чотири щасливчики, що склали екзамен, мали можливість потанцювати з принцесою. Коли зібрались всі гості, то оголосили, що вона виходить. Поки вона спускалась мармуровими сходами у велику залу, я встиг дізнатись багато чого цікавого. Виявляється вона спускається зі своєї кімнати лише двічі на рік, на бал і турнір. Дізнався, що вона дуже сильна і розумна. На ній була чорна сукня, з рукавами трохи нижче ліктя. Спідниця була трохи вище колін і здавалась легкою, як і решта сукні. Їй років п'ятнадцять-шістнадцять, десь так. Волосся темне і довге. Наче чорне, але якщо придивитись, то воно темно-коричневе. А очі... Незрозуміло якого кольору, але темні й красиві. Вона неймовірно гарна. Люцифер представив її переможцям першого туру, і ми по черзі танцювали з нею. Після одного танцю потрібен був гарний відпочинок, а вона танцювала без зупину. Принцеса зовсім не видавалась втомленою. Але дещо дивне я помітив. Вона беземоційна. Її лице не змінювалось ні на мить. Очі блищали, але були незворушними. Її рухи плавні, легкі і витончені. Одразу після балу, був турнір. Принцеса змагалась лише в фіналі і перемогла. Для неї, здається, це було за дитячі забавки, бо вона навіть крила не показала. Вона неймовірна...

Під час розповіді всі дивились на нього немов зачаровані. Ніхто не відводив погляд і дивились лише на нього. Назар говорив тихо і час від часу затинався, мрійливо посміхався, коли говорив про принцесу.

– І так. Може не будемо все ускладнювати, – запропонувала Лора. – Та, хто ця принцеса демонів, зараз встане, віддасть тіару і ми підемо додому. Я не хочу тут стирчати.

Назар подивився на неї і сказав:

– Мені здається, що в цій прикрасі якась сила. Просто так він не був так рішуче налаштований і не викрадав би майже три десятки людей.

– Подумаймо логічно, – піднявся Сашко. – Ти сказав, що в неї темне волосся і темні очі, тож вирахувати буде просто. Вишикуємо всіх дівчат і ти вкажеш на принцесу.

– Якби ж все було так просто. Якщо вона не захоче, то я не зможу її впізнати.

– Ну добре, як її звати?

– Не знаю. Всі її називали "принцеса". Без імені. Можливо це таємниця.

– Гаразд... Тоді переглянемо книги-підказки.

– Чому ти так прагнеш вирватись? Прогуляємо кілька уроків, або і більше. Буде поважна причина, – скоса подивилась на Лору Ірина. Це була не проста дівчина. Очі були нафарбовані темною тушшю, на руках красувався гострий манікюр. На обличчі був великий шар косметики, що гармонійно виглядав поруч з ламінованим довгим волоссям.