Розділ 18

Таня сиділа в готельному номері і чекала на подругу, а точніше Лісу. Небо було вкрите густими непробивними хмарами з яких ішов дощ. Великі краплі прибивали до землі пил і дрібних комах, які не встигли сховатися від негоди. Листочки на деревах шуміли від тяжких крапель і вітерцю. В двері постукали і принцеса відчинила їх. На порозі стояла Ліса. Вона була одягнена в чорну сукню з рукавами і білим пояском. Матеріал обтягував фігуру Ліси і вона виглядала привабливо. На ногах були звичайні чорні балетки з кількома стразами. Попри те, що Таня була на своїх замшевих підборах, Ліса була вищою на кілька сантиметрів.

- Привіт, - радісно викрикнула Ліса і кинулась в обійми. Таня ледь не впала від різкого пориву подруги, але втрималась на ногах.

- Привіт, привіт, - посміхнулась Таня, коли Ліса її відпустила.

- Червоний? А тобі личить, - прокоментувала Ліса.

- Дякую. Хотіла щось змінити в образі.

- Ну тобі це більше личить ніж чорне. До речі, можна потримати тіару. Давно хотіла це зробити, але ти її рідко одягаєш.

- Так, звісно, - Таня зняла тіару і передала її Лісі. Дівчина обережно пройшлася пальцями по коштовним камінчикам і білосніжних перлинках. - А вона... важкенька, - зауважила Ліса і віддала  прикрасу.

- Так, є таке. Але я вже звикла.

- І чому за тобою так ганяються? Стільки часу пройшло, та й на престол ти не претендуєш...

- Точно. Не дають спокійно жити... Так-с розповідай про цього свого хлопця. А-то заінтригувала і мовчиш.

- Ой, він такий... такий класний. Дивлюсь на нього і розумію, що він мій... єдиний. Може якось вас познайомити?

- Якщо він вміє тримати язик за зубами і не якийсь таємний подвійний агент, то хоч завтра, - посміхнулась Таня.

- А в тебе хтось є? А то ти здебільшого слухаєш мене.

- Так, є. Але зараз ми посварились. Сильно.

Таня з Лісою ще поговорили на різні жіночі теми, посміялися і повеселилися. Вони на мить затихли, коли почули важкі, явно чоловічі, кроки на поверсі, а потім біля свого номеру. Ліса помітно напружилась, а Таня незворушно і спокійно сиділа в кріслі. В її очах можна було прочитати смішинки і дитячий азарт.

***

Двері  в вісімнадцятий номер відчинилися і на чоловіків дивилася брюнетка в бордовій обтягуючій сукні з непристойно глибоким декольте і на височенний шпильках. Якби ця панна не втрималася і впала, то точно б зламала шию.

- Так, - лукаво протягнула вона і склала руки перед собою, підтримуючи бюст.

- Можна пройти в ваш номер? Ми декого шукаємо, - сказав Беніс зі стальними нотками в голосі.

Брюнетка пройшла в номер і рукою запросила чоловіків в кімнату. Беніс уважно окинув оком кімнату і не знайшов жодного сліду сестри.

- Це Аліна Гренюк. Вона приватний детектив. Я звертався до неї за допомогою з пошуком дружини, - повідомив Назар.

- Добре. Пані Аліно, отже, хм... як давно ви тут мешкаєте? - запитав Горя, відриваючи очі від декольте.

- Близько двох тижнів, - відповіла вона, сівши і закинувши ногу на ногу.

- Ця картка зареєстрована три дні тому. Скажіть, пані Аліно, це ваша картка? - запитав Горя і показав дівчині картку.

- Ні. Я не маю схильності до таких штучок. За всі мої покупки платять чоловіки, тому я ніколи не економлю, - сказала вона і махнула довгими віями.

"А Таня мене вже б вилаяла за марнотратство" - чомусь пропливло в думках у Назара.

"Меркантильна сучка" - а це вже думки Горі.

Беніс все обводив кола по кімнаті і помітив на підвіконні червону картку з білим написом, яка раптом з'явилась. Ї точно не було хвилину тому. Він підійшов і прочитав її вміст вголос:

- Я не маю схильності до помсти, але ця пані мене дійсно розізлила. Розберіться з нею, коли буде час. І хлопчики, я не настільки дурна і необачна, щоб залишати підказки. І не забувайте, що заради цього ви витратили під дня. Бажаю не удачі в моїх пошуках і гарного дня.

- Це що? - сказав Емануіл.

- Записка від принцеси. Почерк її, та і підписала вона: " Її величність, принцеса" - сказав Беніс і вдарив по підвіконні кулаком.

- Тоді нам час? - запитав Горя.

- Так.

- О, зачекайте. В мене є інформація з приводу вашої дружини, Назаре, - підійнялася Аліна і вийшла на хвилину в іншу кімнату.

Повернулась вона з товстенькою такою папкою і віддала її Троцькому.

- Тут все: минуле, батьки, робота, САД, захоплення, - сказала вона.

- САД? - перепитав Горя.

- Так. Згідно з моїх джерел вона є елітним агентом, а ще неймовірно дорогим.

- Дякую, - мовив Назар і чоловіки поспішили на вихід.

- Вашу вдячність, я чекатиму на картці, - мовила Аліна, перед тим, як вони пішли.

***

- Що це був за шум? - здивувалася Ліса, серед їх розмови про те, як правильно готувати печиво з корицею та імбирем.

- А не хвилюйся, це Беніс прочитав мою записку - спокійно відповіла Таня.

- А він тут що забув?

- Ну, розумієш... я "випадково" забула знижкову картку з цього готелю, якраз з вісімнадцятого номеру і мене типу шукають.

- Ти їх знову надула, - пискнула від сміху Ліса, а за нею і Таня.

- Роздуті пики цих горе шукачів важко уявити, - пискнула Таня.

- То ти мене запросила в цей готель, щоб все контролювати, - награно надула губки Ліса і ледь стримувала сміх.

- Суміщаю приємне з корисним.