Розділ 16

Таня стояла в них в квартирі і чекала Назара. Вона була одягнена в кремову легку сукню, що робило її такою світлою, теплою і домашньою... Волосся було заплетене в незграбний вузол, але це навпаки придавало якогось шарму. Деякі прядки вибилися з зачіски і лягли по бокам обличчя. Таня дивилась в вікно і подумки поверталася до щасливих днів з Назаром.

***

- Назарко, ну ходімо купатись, вода класна  - тягнула за руку Таня чоловіка, свого чоловіка.

- Ми тільки звідти, обсохни хоч трохи, - відмахнувся він і натяг сильніше сонцезахисні окуляри.

- Я вперше на морі і маю накупатися за попередні роки.

- Ми ж були в басейні півроку тому.

- То тож басейн, а не море.

- Зате купальник був більш закритим.

- Ой, не бурчи. Ну ходімо... Давай хто перший до коси? На бажання.

- Згода, але якщо я виграю, то... - сказав він і потягнувши за руку, усадив Таня собі на коліна і поцілував.

- Гаразд, - видихнула Таня, - але якщо я, то з тебе дозвіл на коротенькі суконьки...

- Подивимось.

- Ні, Назарко, якщо виграю, то суконьки.

- Гаразд-гаразд, але я тобі не дам перемогти, - переможно усміхнувся він.

Тоді переміг Назар, але він дозволив Тані короткі суконьки, але лише перед ним. Заплив був шаленим, бризки розлітались на всі боки. Дорослі за це сварилися, а дітворня навпаки працювала групою підтримки Тані чи Назара.

***

Таню, - сказав Назар і, обійнявши за талію, уткнувся в волосся і вдихнув її аромат.

- Ти прийшов...

- Я прийшов...

- Отже, відрядження закінчилося? - з надією запитала вона, але не обернулася.

- Ні, ще трохи.

- А що ти робиш?

- Та таке... розшукую одну людину.

- Не одну людину, а принцесу, - не питала, а стверджувала вона.

- Звідки знаєш? - спокійно запитав він.

- Знаю. Подруга розповіла, що ти з Бенісом, а ще тим противним Емануілом і Горею, розшукуєте принцесу.

- Марго? - запитав він, а Таня похитала головою, мовляв "ні".

- Таки ти знаєш принцесу...

- Знаю.

- Скажеш?

- Ні.

- Зрозуміло. Я чув від Андрія, що в тебе дочка, в нас дочка.

- Так. Нінуся, - лагідно сказала вона.

- А раніше сказати не могла, що вагітна?! Я б покинув все і залишився, - Таня скинула з себе його руки і повернулась лицем, щоб подивитись в очі.

- Я намагалась тобі сказати, - емоційно мовила вона, - але ти не слухав і накричав на мене.

- Пробач. Пробач, пробач, пробач. Я і справді вів себе як придурок. Пробачиш? - з надією подивився він їй у вічі та охопив руками обличчя.

- Пробачаю.

- Отже, ти залишаєшся,і мені не потрібно тебе шукати?

- Потрібно.

- Але чому?

- Бо ти маєш мене знайти, - весело сказала вона.

- Тобі що чотири рочки?

- Ч-чотири? - зі страхом запитала вона і охопила себе руками. - Мені ніколи не було чотири. Ні, - прошепотіла вона.

- Все-все, заспокойся, - обійняв він її, міцно-міцно. - Може розповіси про своє дитинство? Ми розшукали, що твої документи несправжні. Що це означає? - лагідно запитав він.

- Давай не будемо про це... Я не люблю своє дитинство. Можливо трохи, перші пару років, але не далі. В чотири я втратила маму і... і батька, хоча в нас з ним не завжди були найтепліші відносини. А мама, - сказала вона і з очей покотились сльози.

- Тихо-тихо, - прошепотів він. Таня уткнулася в його груди і вдихала його запах. Через кілька хвилин вона заспокоїлась, ну майже, і вислизнула з обіймів коханого.

- Мені час. Нінуся чекає, - сказала Таня.

- А я?

- А ти? Я скоро вас познайомлю, але не зараз. Твої думки зайняті не мною, а іншою Танею, принцесою. Ви шукаєте її, але не знайдете , не спіймаєте, не схопите. Якщо вона не забажає. Вона просто не здається.

- Вона лише дівчина. Вперта, вередлива, з характером, але дівчина.

- Ти її знаєш, але не знаєш, - самими губами прошепотіла Таня. - Але не спіймаєш. Ніхто не спіймає. Вона вільна,- сказала вона голосніше і кинувши під ноги блискучу перлину зникла.

Назар так і стояв, дивлячись їй услід. Він би не встиг ввійти в поле дії перлини, навіть не встиг би схопити її за руку. Він ще хотів багато про що запитати, але не встиг. Він обійшов квартиру і в очі кинулася фіолетова стрічка, що виднілася між дверками шкафчика. Назар відкрив його і знайшов круглу коробочку зі стрічкою. В ній були солодощі -  цукурки-темноцвіти і ковпачок від флешки. "А вона що тут робить" - подумав Назар і сунув її в карман.

***

- Так, вона знає мою сестру, - видихнув Беніс, коли Назар розповів все, але трохи затаїв про її дитинство.

- Так. Але не розколеться. Крім того її і так потрібно знайти, - мовив Назар з якимось розчаруванням чи тугою.

Несподівано в нього задзвонив телефон.

- Таня, - розгублено сказав він.

- Відповідай, але увімкни гучний режим, - сказав Беніс.

- Алло, - Назар підніс телефон ближче до обличчя.

- І це так бездушно ти з нею вітаєшся?! - злий крик донісся з динаміку. "Це Марго" - подумав Назар. - Троцький, я знала, що ти не ідеальний, але ж не скотина. Тріпає і тріпаєш їй душу. Та здалась тобі та чортова робота, краще б про Таню піклувався. Принцесу він бачте шукає. Та не знайдеш ти її, забудь! Чого ти такої уваги не приділяєш своїй дружині?! Довів її до сліз своєю поведінкою і своїми допитами. Скільки разів вона тобі казала, що не любить говорити про своє дитинство?! А ти знову заводиш цю шарманку. Вона плаче майже весь день, лише коли з Нінусею стримує сльози. Думай що ти твориш, дорослий чоловік врешті-решт. Я б тобі таку прочуханку влаштувала, що мало б не здалося, але стримуюся заради Тані. Вона ж кохає такого дурня як ти. Попереджаю, ще раз доведеш її до сліз - спопелю, і не в переносному сенсі цього слова. На ній треба пилинки здувати і на руках носити. Та заради неї дуалі влаштовували... влаштовувати варто. А в тебе, Троцький, бачте робота. Закінчуй свої вистави, дуй в квітковий і замолювати прощення. Зачекай... спочатку знайди її. Знаючи її, вона дала підказки. Даю тобі тиждень, Назар, - сказала, ну крикнула в такому ж тоні Марго. Назар ще хвилину сидів у ступорі, а потом принц вивів його з цього стану.