Розділ 10

Через місяць після зборів у кімнаті Неріси, Назар розбирався з матеріалами, які роздав усім Беніс. Принц зібрав інформацію зі своїх джерел, а також ходив в ГРОД. Виявляється принцесу звати Тетяна, як і його дружину. Після покарання у вежі гріху, дівчинка почала поводити себе як доросла - стримано і серйозно. Принцеса як доросла проінформувала, що не бажає виходити зі своєї кімнати і говорити з кимось. Ця поведінка ввела в ступор короля Джозефа, тому він не діяв рішуче. Він любив доньку, адже вона була дуже схожа на Нерісу. Король дуже любив свою дружину, мабуть тому і після великого покарання не зважав на доньку. Ну взагалі не турбувався за неї, ніби йому було байдуже на принцесу. А принцеса була не промах - не виходила зі своєї "фортеці" ніколи, крім щорічного балу на честь всіх демонів. На це Беніс зміг її вмовити, так саме він це зробив  а потім запропонував Люциферу одружити сестру, щоб та відчула, що таке любов і щастя. Але принцеса не хотіла спрощувати собі життя і була категорично проти шлюбу. Коли обговорювали за круглим столом всі правила турніру щодо шлюбу, вона виборола своє право на участь і таким чином відхиляти кандидатів. Лише двічі на рік спускалась вниз і давала на себе подивитись. Троцькому видалось дивним, що дівчинка, яка весь час була в одній кімнаті не могла так гарно вправлятись в магії, от просто не могла. Про це він і розповів всім під час зборів.

- Знаєш, - задумався Беніс, - а ти мислиш вірно. Щоб бути такою вправною Таня мала регулярно тренуватись, а в закритому обмеженому просторі це було б важко, а без підпалів речей взагалі неможливо. Чого я раніше про це не думав? Тоді логічно, чому вона після сварки з Люцифером зникла. Вона мала подушку безпеки на випадок непередбачуваних обставин. От сестричка...

- Схоже на правду, - приєднався до обговорення Горя. - Якщо так, то де вона тоді була?

- Я здається знаю, - мовив Назар. - Коли я навчався в людській школі, в десятому класі нас викрав Каспар Лінарус, сказавши, що серед класу є принцеса, ба навіть ми точно дізнались, що вона таки з нами навчалась.

- А ось це справді цікаво, - сказав принц. - Це велика зачіпка. Потрібно буде це перевірити. А твоя дружина також навчалась в людській школі?

- Так. Там ми і познайомились. Таня допомагала визначити принцесу. Не знаю, можливо вона і дізналась хто це, але мені про це точно не казала. Не зважаючи на те, що вона напівдемон, та Кріс, мій брат, ставився до неї з повагою.

- Здається нам потрібно поспілкуватись з твоєю дружиною, - сказав Беніс, поглянувши на Назара.

- Гаразд. Завтра підемо до мене. Зараз вона вже спить.

- Гаразд, не будитимемо її. Зачекаємо до завтра.

Після обговорень питань до Троцької, група розійшлась по кімнатах, щоб відпочити.

Зранку Назар зателефонував Тані, але вона не відповідала.

"Дивно. Вона завжди мені відповідає. Може образилась? Може бути, я ж не відповідав на її дзвінки та повідомлення. А ще я вперше пропустив річницю нашого весілля. Потрібно буде вибачитись перед Танею, а ще купити квіти. Вона любить ромашки і лілії. Попрошу в принца кілька хвилин, щоб купити квіти" - подумав Назар.

З квітами та гостями, Назар переніс всіх до своєї квартири. Вони прибули дуже рано, близько восьмої, але Тані не застали. Попри те, що сьогодні була субота, а в цей день дівчина любить подовше поніжитися в ліжку. Троцький ще раз зателефонував дружині, та вона збила дзвінок. На десятому виклику вона таки відповіла на дзвінок, але мовчала.

- Таню, а ти де? Я вдома, а тебе немає, - сказав Назар, а Таня все так само мовчала. - Танічко, ну скажи де ти, я ж хвилююся.

- Ти таки скотина Троцький, - почулося з іншого боку, але це не був голос його дружини.

- А це хто? - здивувався чоловік.

- Її подруга, але це не змінює твого статусу. Знаєш, а я не дозволю тобі з нею поговорити. Сам знайди свою дружину. Попрацюй хоч раз для неї, а не тікаючи від неї. Скажи ще дякую, що я вмовила її залишитись. Шукай Троцький, шукай! - сказала дівчина і скинула виклик. Інші також чули цю розмову, адже динамік був ввімкнений.

- М-да... Сильно ти розлютив дружину, - сказав Горя. - Та ще й кого.

- Ти це про що? - здивувався Назар.

- Та я ж навчався з нею в одному класі. Ще з другом підкалувались над нею. Спочатку вона терпіла, а потім вибухнула. Спочатку в парку у Львові, а потім і в академії. Вела себе дуже рішуче. Мені навіть гарно дісталось.

- Не знав, - тихіше мовив Назар.

***

Ввечері п'ятниці Таня відчула себе зле. Живіт ріс, і до того все було добре, але сьогодні щось стало не дуже. Таня зателефонувала Ніколасу, він прибув за нею і одразу в лікарню. Через нерви погіршився її загальний стан, тому її госпіталізували і тому, що вона категорично була проти голок, її поїли ліками і зіллям. Ніколас наказав цілковитий спокій хоча б кілька днів, а Маргарет ще й телефон забрала і поселила в одній з гостьових кімнат. Під ранок Тані стало краще і вона заснула.

Маргарет сиділа в своєму кабінеті і перебирала папери стосовно нової ділянки, яку вони нещодавно відкрили. Вона дійшла до вивчення карти місцевості, там була велика галявина і невеличке озеро, а ще кілька високих груш і каштан. Територія знаходилась на схід від столиці. Коли Маргарет закінчувала з картою на телефон подруги зателефонував "Назарко". Маргарет дуже лютувала на нього, що довів Таню до такого стану, а ще за те, що вибрав роботу, а не її. Спочатку вона скидала виклики, а потім їй це набридло і вона все ж натиснула на зелену "кнопку" на Таніному телефоні.

Після розмови, Марго вирішила провідати подругу. Коли дівчина прийшла в кімнату, то Таня ще спала, укутавшись покривалом та скрутившись в клубочок. Марго прибрала прядку волосся, що впала на Таніне чоло, і тужливо й водночас лагідно сказала:

- І чому ти обрала його? Він ще не розуміє свого щастя. Але не хвилюйся, я тебе в обіду не дам, подруго. Після всього ти заслуговуєш на щастя.