Розділ 8

Щодня Таня тренувалася і вдосконалювала план. Щотижня вона приходила на огляд до Ніколаса. Чоловік завжди давав нудні настанови, але Таня їх всіх не дотримувалась, особливо про навантаження. В університеті в журналістів вичитували останні пари на яких не всі вважали обов'язковим з'являлися. Ряди ріділи, але дівчата не пропускали жодного заняття Ніколаса Ш'юмера. Таня намагалась зайвий раз не попадатися на очі давньому знайомому. Кожен раз, коли вони бачились, Ніколас підбадьорював дівчину. Він підтримував Таню та давав настанови, які знову ж таки були з половини ігноровані. Тренування давались в знаки і дівчина приходила до колишньої форми. Галявина біля гір просто кишіла темноцвітами...

Час від часу на Таню наповзали сумні думки, а якщо бути відвертими, то дуже навіть часто. Вона намагалася забутися в університеті, тренуваннях, плані та розмовах з подругами, але це не рятувало ситуацію. Дівчина кілька разів намагалася додзвонитися до Назара, але ці спроби були марними. Він або не брав слухавку, або скидав виклик. На повідомлення він не відповідав, а в останній тиждень навіть не читав. Від цього їй ставало дуже прикро. Щоб менше думати про коханого, Таня влаштувалася на підробіток в невеличку столичну газету. Працювала редактором статей. Робота не надто складна, але давала змогу відволіктись.

Час невпинно наближувався до першого грудня. За тиждень до цієї дати Таня навідалась до Віталіса і поговорила з ним про деталі справи - коди передасть інформацію і все таки. Таня працювала одна, без помічників чи лишніх вух. Працювати з кимось означає довіряти, а свою таємницю вона не може розкрити будь-кому. Вже близько 10 осіб знають про її справжню сутність, але не минуле чи думки. Таку частину себе вона ховає далеко в серці. Буває, що хочеться розкрити всі карти, полишити цю важку ношу, але здоровий глузд все ще стримує її перед цими діями.

В ніч з першого на друге грудня Таня вирішила здійснювати свій план. Кожен штрих, кожне слово, кожен рух був майстерно відточений. Дівчина одягнула свою нову коротеньку жовту сукню з відкритою спиною, яскраво-жовті шпильки та зробила гарний макіяж. На очах був смокі-айс, губи нафарбовані яскраво-червоною помадою. За допомогою пудри та тоніка вона замаскувала веснянки.

Виглядала вона феєрично, з особливим шармом та загадкою. Гарний макіяж приховує обличчя нічим не гірше від маски. Єдине, що вона останнім часом не знімала - це наручний годинник з блискучим коштовним камінням. З ним пов'язаний особливий спогад з дитинства. Раніше вона його не носила, але останні кілька років він завжди при ній.

"Все! Я готова. Впевнено і швидко. Флешка є. Голова є. План є. Фух..."

Таня ще раз поглянула на себе в дзеркало і перенеслася в столицю демонів. Вечірній Вельдес був переповненим чорнокрилими та безкрилими демонами. Вони ширяли в повітрі та ходили по бруківці. Таня стояла перед багатоповерховою будівлею. Впевнена усмішка сяє на її обличчі. Легко виляючи стегнам, вона зайшла до ГРОДу. На ресепшині сиділа брюнетка в строгому діловому костюмі. Вона виглядала дуже молодою, десь такого віку як і Таня. Вона минула цю особу і пройшла до ліфту. Молодий охоронець ввічливо усміхнувся і оглянув дівчину, що підійшла до залізної кабіни. Вона сама ввійшла у ліфт і натиснула будь-яку кнопку, що знаходилась повище. Стальні двері тихо зачинилися і ліфт рушив вгору.

Таня швидко оглянула кабіну і знайшла потрібний люк на стелі. Вона його обережно і тихо відкрила і вилізла з кабіни в простір, по якому він рухається. Обережно закривши люк, вона оглянулася. Товсті мотузки невпинно рухали вгору сталеву кабіну ліфту. Таня побачила потрібний їй прохід вентиляції і стрибнула туди. Він був достатніх розмірів, щоб вона проникла всередину. Вона повзла по вентиляції довгенько, руки вже встигли втомитися, а кілька пасем волосся спереду почали прилипати до лобу. Але не все так просто. Перед самим "входом" в кімнату була дрібна лазерна сітка, а одразу за нею і магічна перепона. Таня швидко зметикувала як відімкнути електричну пастку, а от із більш звичною магічною було важче. Такої матерії дівчина раніше не бачила.

"Ну і що це таке? Звісно я знала, що просто не буде, але... Потрібно думати, як викручуватись. Магія? Поганий план. Якби можна  було використати такий бонус, то я б одразу телепортувалась в ту кімнату прямо в піжамних штанах за п'ять хвилин завантажила всю інформацію і повернулася додому. Та, на жаль, тут повсюду стоять дачики руху магічних потоків. Потрібно розгадати, що це за перепона."

Таня уважно оглянула напівпрозору стінку світло-сірого кольору. Якщо краще подивитись, то вона була покрита дрібним візерунком із квітів. Та це ж...

"Темноцвіти? Так, справді вони. Ось і лінія стебла, і тендітні пелюстки. Навіть характерний тонкий пилок. Здається я бачила таке у книжці Олексії Федорівни. Ні, точно бачила. Тільки я не звернула увагу на це. Тоді був період, що я зважала лише на бойові та атакувальні заклинання. Темноцвіти символізують силу. Велику силу. Простим вибриком ці чари не зламаєш і не обійдеш. Потрібно буде повернутися пізніше. Можливо наступної ночі. А зараз негайно до Олексії Федорівни! Я маю швидко з'ясувати як це зламати."

Таня поповзла назад. Це було зробити важче, бо повзти тепер потрібно було ногами вперед. Та ще й сукня задирається.

"Що, хотіла як завжди красиво все зробити?! І як?!" - подумки лаяла себе Таня. Але ж якби це допомогло наступного разу обрати зручний одяг, замість якоїсь сукні.

Дівчина обережно підповзла до ліфтової шафи. Кабіна якраз підіймалась вгору і Таня обережно і швидко, а головне безшумно стала на неї. По голосам вона могла впізнати двох осіб, що говорили. Це були її брат Беніс і Назарко. "Ну що за день?" - простогнала в думках Таня. Ліфт невпинно наближався до верхніх поверхів та стеля була все ближче.

"На останньому поверсі якраз знаходиться кабінет Щерми. Навіщо їм туди? Ой,та яка взагалі різниця... Потрібно зараз думати не про це, а про те, як зробити так, щоб мене не розчавило. Благо, що якщо гарно притиснутись всім тілом до стелі ліфту, то мене не розчавить, і навіть я зможу спокійно дихати."