Розділ 3

В понеділок Таня поспішала до університету. Вона поспішала, бо трохи проспала тому, що вчора задивилась на зорі, які рідко показуються в місті, ніби боячись світла ліхтарів. Тому тепер їй доводиться мчати на всіх парах. Вона залетіла до аудиторії за хвилину до приходу викладача. Якщо задуматись, то вона б хотіла пропустити пару математики. Раніше вона вважала, що вона знає цю науку, але з кожною новою темою вона почала думати, що це наука не для всіх. Викладач математики дуже любив свій предмет, можна сказати фанатично. Таня тепер розуміла, як можна бути просто присутньою на уроці, не слухаючи, що говорить викладач. Вона поринула в свої думки, дивлячись, як математик стирає крейду об дошку.

- Троцька! - вигукнув вчитель, чим вивів її з думок.

- Так, - спокійно мовила вона.

- Що далі? - подивився він з викликом на студентку та тикав крейдою в одну точку.

Таня швидко пройшлась по рівнянню очима. Чому він саме пристав до неї? Багато хто ще так само уважно слухає його.

- Я не знаю, - також спокійно сказала вона.

- То що ви взагалі тут робите?! - перейшов на ультразвук математик. -  Наступного разу поставлю двійку. Сідайте і уважно слухайте! - наказав викладач і повернувся до дошки, знову стираючи білу крейду в порох.

Троцька розізлилася на вчителя. Деякі викладачі вважали свій предмет найважливішим, але що робити, коли ти його не розумієш? Твій мозок не сприймає цю інформацію як важливу і не виділяє для нього спеціальну поличку. Після цієї пари, в неї було ще чотири. Щоб нормально слухати наступні пари, Таня купила в автоматі маленьку шоколадку, та з'їла її.

Наступною парою була мова. Для журналіста це його зброя. У школі їй не подобався не сам предмет, а скоріше спосіб викладання, чи програма, а от зараз їй подобалось вивчати українську мову. Вона відкривала нові береги цієї науки. Глибоко занурившись в розповідь викладача, Таня не помітила, як минула пара. Далі все було спокійно. Дівчина слухала лекції, конспектуючи час від часу щось собі в зошит.

Після занять Таня швидким кроком пішла додому, бо не любила холод. Вона не любила це відчуття, коли морозець проходив по шкірі, тому наплювавши на всі канони моди одягалась в теплі штани та кофти. Можливо її вигляд не викликав великого "Вау" ефекту, проте було тепло. Дівчина швидко дісталась до квартири, переодягнулась в домашній одяг і написала Назару. Він відповів, що сьогодні на нього можна не чекати. Таня спочатку засмутилась, а потім взяла себе в руки. "Нічого нюні розпускати! Весь світ не крутиться навколо тебе!" - подумала Таня. Вона нашвидкоруч приготувала вечерю та сіла повторювати конспекти. В неї є лише цей тиждень, щоб підготуватись до останнього іспиту. Довго просидівши за конспектами, Таня ледве не заснула за столом. Розуміючи, що ще десять хвилин навчання і вона засне за підручником, замість зручного ліжка. Дівчина склала зошити в шухлядку столу і вирушила покоряти нові вершини в царстві Морфея.

***

- Ну я ж казала, що мені не потрібна нова сукня... - застогнала Таня, але її чоловік був невблаганний.

- Ти маєш бути найчарівнішою на цій вечірці. І не сперечайся. Якщо зараз же не одягнеш свою кофту, то підеш прямо так, - Назар показав на її вигляд. Вона була в джинсах, але без кофти, бо збиралася переодягатись в домашнє, але не встигла завершити цю справу, як з'явився Назар.

- Не піду! Не хочу! - вередувала вона.

Назар підійшов і поцілував в губи. Таня зарилася пальчиками в його волосся на голові та пристрасно відповідала. Потім вона запустила свої ручки під футболку до ідеального пресу  але Назар відсторонився і з зухвалою посмішкою подивився  на кохану.

- Продовження буде після магазину, - заявив він. - А зараз швидко збирайся.

- Це шантаж. Не чесно.

- Це я маю казати, - провів він по її талії і поцілував в щоку.

Все ж Таня погодилась і швидко одягнувши светр, вони вийшли на двір. Осіннє повітря неприємно дунуло в обличчя, але довго затриматись на холоді не довелося, бо швидко приїхало таксі. Назар, як справжній джентельмен, притримав двері перед своєю дамою та обійшовши авто з іншого боку сів поруч та взяв за руку. Він продиктував адресу водію і вони рушили з місця.

Авто зупинилось біля великого торгового центру. Всередині було безліч магазинів, в яких можна було заблудитись. Всі вивіски ласкаво запрошували зайти і щось купити. Речі гарно висіли на вішалках та манекенах і хотіли, щоб їх приміряли. На третьому поверсі Назар повів Таню в магазин з бальними сукнями. Розкішними бальними сукнями.

- Троцький, - грізно промовила Таня, - ти знущаєшся?! Ти ж знаєш, які в мене стосунки з пишними сукнями. Я їх не чіпаю, а вони мене.

- Годі вже бурчати, інакше покараю, - лукаво мовив він. - На один вечір відчуєш себе принцесою.

- До побачення.

- Зрозумів, невдале порівняння. Ходімо, - сказав Назар і провів рукою по волоссю.

Таня зітхнула, але все ж погодилась. Вона дуже довго приміряла сукні і ладна була взяти будь-яку, але Назар шукав для дружини найкращу.

- Може ця, - з надією запитала Таня, вийшовши в черговій сукні.

- Ні. Наступна, - захитав головою Назар.

Таня закотила очі і продовжила примірку. Далі консультантка принесла темно-зелену сукню. Вона була легкою та повітряною. Спідниця була до підлоги, довгі рукава-ліхтарики, ніяких вирізів і глибокого декольте. Сукня була прикрашена срібною вишивкою та стразами. Таня виглядала в сукні дуже поважно та елегантно.

- Ця підходить, - нарешті сказав Назар.

- Нарешті, - зітхнула Таня.

Туфлі вони підібрали в сусідньому магазині швидше. Таня обрала звичайні чорні туфлі на невисоких шпильках. Пакунки носив Назар, а Таня ходила ззаду. Після таких мук, вони поїхали додому. Після такого шопінгу, Тані нічого не хотілося і вона просто впала на ліжко. Вона вже не хотіла нічого, але чоловік хотів наповнити шлунок, тому потрібно було вставати і годувати чоловіка. Дівчина вирішила швиденько приготувати омлет. Назар мабуть хотів заперечити, проти такої їжі, але сперечатися не став. Він швидко з'їв омлет і вирушив у кімнату.