Розділ 2

Прокинувшись зранку, Таня помітила, що постіль біля неї вже пуста. Голова боліла через кількість випитого алкоголю. Вона повільно піднялася і попрямувала на кухню. Приготувавши собі чай з жасмином, дівчина вирішила перевірити пошту на телефоні. Вона сіла за стіл, пила чай та дивилась в телефон. Прийшло кілька повідомлень: про самопочуття від Віри, від Марго, що приїде сьогодні ближче до обіду і... все. Жодного від Назара. Вона трохи засмутилась, але послала веселого смайлика коханому. Потім перевірила стрічку новин в інстаграмі...

В руках завібрував телефон.

- Алло, - сказала Таня. - Це хто?

- Вчителько, це я. Після вчорашнього голова не болить. Відпочинь сьогодні.

- А чому не з свого телефону?

-Розрядився.

- Ясно. А ти сьогодні приїдеш?

- Мабуть ні, багато роботи.

- Зрозуміло... Ну гаразд, удачі.

- Ага. Відпочинь добре. Бувай.

- Бувай, - сказала вона і відімкнулась.

Поглянувши в холодильник, Таня вирішила сходити до супермаркету. Закупить продукти на тиждень, а також чогось солоденького до приходу Маргарет. Вона переодягнулась в джинси та в'язаний светр, взяла сумочку й вийшла. По дорозі вона споглядала на падаюче листя. Воно кружляло в повітрі й тихо опадало на тротуари і дорогу. Трава пожовкла і прив'яла. Різко похолодало й відчувалося зимове повітря. Таня зрозуміла, що потрібно змінювати куртку на теплішу. Дійшовши до супермаркету коліна вже трусились, і зайшовши всередину, вона трохи зігрілась. Таня набрала потрібних продуктів в візочок і додала морозиво. Вона любила так бешкетувати. В будь-яку погоду вона могла їсти морозиво і ніколи від цього не хворіла. З магазину вона вийшла з великими пакетами. Якийсь незнайомець з дивним фіолетовим відтінком волосся приблизно двадцяти шести років притримав їй двері. Таня посміхнулась. Вона любила такі невеличкі прояви доброти від оточуючих. Повертаючись назад, дівчина знову розглядала падаюче листя. Воно вже майже все закривало ковдрою корені дерев, та поодинокі листочки все ж мужньо трималися на гіллі.

Таня прийшла додому, розклала продукти по місцях та з'їла своє морозиво. Вона поглянула на годинник і він показував вже майже четверту. Скоро має прийти Маргарет. Ніби чуючи її думки, Марго з'явилася перед нею та міцно обійняла.

- Привіт, - радісно сказала вона.

- Привіт. Легше трохи, задушиш, - удавано простогнала Таня.

- Став чайник, я принесла шоколадний торт.

- Уже біжу, - засміялась Таня і ввімкнула плиту.

- Як справи? - поцікавилась Таня.

- Останнім часом не дуже, - поскаржилась Маргарет. - Багато роботи з'явилось, та ще й стажери... Деякі є хороші, а ті, що ближче до хорошого життя трохи наглі. Не хочуть бруднити руки чи паперова робота для них дуже нудна... А так все гаразд. А ти як?

- Чудово, але голова трохи болить. Вчора з Вірою ходила в клуб. Трохи перебрала з коктейлями, проте мене забирав Назарко.

- До речі, про твого чоловіка. Ти йому ще не сказала?

- Поки ні. Але обов'язково скажу. Скоро.

- Дивись, бо дограєшся.

- Все буде добре. Краще скажи, що там з САДом?

- Поки спокійно. Віталіс обдумує новий проект і планує включити тебе до нього.

- Я мабуть не погоджусь. Скоро кінець навчання, стажування, пошук роботи. Багато турбот...

- Зрозуміло.

Таня вимкнула чайник та заварила собі чай, а подрузі каву. Вони розмовляли і їли торт. Частенько вся квартира заливалась щирим сміхом. Вони так проводили час, доки в Маргарет не задзвонив будильник, що повідомляв про те, що час повертатись. Маргарет попрощалась з подругою та зникла в темному вогнику.

Таня написала повідомлення Назару, чи він прибуде на вечерю, але він відповів, що дуже зайнятий на роботі. Вона важко видихнула та прибрала на кухні. Вона розуміла, що її Назарко дуже старається заради кар'єри, але їй не подобалось, що робота робить між ними бар'єр. Через тиждень вже та вечірка. Таня розуміла, що це пов'язане з світом демонів, бо коло людей, з якими він спілкувався було дуже малим. Перед вилазкою вона вирішила перевірити територію, на яку ступатиме. Минуло багато часу, від того дня, але обережність не завадить. Назар сьогодні не повернеться, тому можна було спокійно піти на прогулянку. Таня надягла темну сукню до колін з довгими рукавами. Надягла сережки-перлинки і зникла в темному вогні.

Таня опинилась серед лісу. В пеклі як завжди було тепло, навіть трохи жарко. Вона ішла повз високі широколисті дерева по вузькій стежині. Здавалось би, що цікавого може бути в лісі і чому вона іде саме туди, для перевірки стану справ. О, вона влаштує сюрприз своєю появою голові САДу. Вона пришвидшила крок і скоро опинилась перед великою будівлею серед лісу. Звісно вона була замаскованою від непроханих очей. Біля входу в будівлю вона зустріла двох чоловіків в суворих костюмах. Вони виглядали ніби представники якоїсь організації з бойовиків: в костюмі, окулярах, підкачані... Таня дістала з сумочки, яку прихопила з собою, якесь посвідчення і вони відчинили перед нею двері. Вона повільно зайшла в довгий тунель, довго йшла в супроводі одного з вартових. Її погляд впав на новий килим, який минулого разу був яскраво-зеленого кольору, а зараз жовтий. Відтінок на кілька тонів світліший, але ще не сховалось від її погляду. Таня зайшла в ліфт, а за нею охоронець. Потім дівчина натиснула кнопку з написом "4" і двері ліфта закрилися. Вони підіймалися в мертвій тиші. Вийшовши з залізної і розкішної кабіни, Таня попрямувала вперед. Вона зупинилась перед великими дерев'яними дверима. Охоронець постукав у двері і отримавши дозвіл відчинив їх та запросив дівчину увійти. Вона ступила своїм каблуком на дорогий килим і впевнено рушила вперед. За столом сидів статний молодий чоловік. Він зосередив свій погляд на його гості та усміхнувся кутиком вуст, після чого наказав охоронцю вийти.

Чіпкий погляд Віталіса пройшовся по Тані, а потім зупинився на очах. Вона не чекаючи запрошення сіла на крісло навпроти нього.