Поспішно переставляючи ноги, Ліам повертався у свої покої. Зараз йому треба було обдумати все, що сьогодні сталося та скорегувати свої плани, але в голову анічогісінько не лізло, окрім темноволосої дівчини, яка не давала спокою.
В двері постукали, а слідом у їхньому отворі з’явився задоволений Піро, що ніс перед собою тацю з наїдками та баклагу з вином, що висіла на поясі. Але, ні помічник, ні спрага, ані запах щойно приготовленої їжі, не зацікавили його настільки, аби змінити хід своїх думок.
- Плани міняються, - промовив Ліам, час від часу потираючи скроні.
- Що будем робити? – перепитав білявий та поклав тацю на столик, поруч королівського ліжка.
- Поки що – нічого. Працюємо за звичною схемою та наглядаємо. Ця дівчина дуже важлива для мого батька, але для нас, відчуваю, вона стане тільки тягарем. Дізнайся про неї все, - перевів погляд на їжу та навіть кинув кілька шматочків м’яса до рота, вправно пережовуючи. - Я хочу знати навіть те, що вона їсть на сніданок та вечерю. Зможеш?
- Я, звісно, постараюся, але нічого не обіцяю, - відповів Піро та також потягнувся за наїдками, але так і не зміг взяти бодай щось, адже був перехоплений різким ляском по руках, як натяк – не чіпати чужого. – Кажуть: вона ще той відлюдько, - додав слідом, потираючи те місце, на який прийшовся ляск. – І взагалі, нащо загадувати мені подібне, якщо самі можете дізнатися все набагато швидше? У вас покої по сусідству.
- Звідки знаєш? Бачив її?
- Ні. Після сьогоднішнього, всі тільки й говорять, що про вас. Деякі вже навіть ставки зробили в передчутті нового скандалу.
- Правда? – перепитав Ліам, відмітивши, що подібний пересуд буде гарним шансом для відводу очей. – На що ставлять?
- Дехто, впевнений в тому, що за кілька тижнів ви переїдете в одні покої, а є й ті, які впевнені, що вона вам не по зубам.
- Цікаво, - задумливо підсумував наступник трону. – Зізнайся чесно, ти ставку зробив?
- Так, - відповів Піро, ніби його піймали на гарячому.
- На кого ставив?
- Тих, хто вважає, що вона радше зламає Вам шию, аніж підпустить до себе – набагато більше, - потер помічник потилицю, а потім рефлекторно схопився за руку, яка сьогодні була вивернута в бублик, таким чином доводячи до відома хазяїна, що він підтримав більшість, відчувши силу та міць панянки на собі.
- Шкода твоїх грошей, - впевнено відповів спадкоємець та підійшов впритул до білявого, швидко зірвавши баклагу з вином зі шкіряного паску.
- Не варто, я поставив лише один талій, - видихнув Піро, коли син Прайма відійшов на достатню відстань.
- Ти не тільки недалекоглядний, а ще й жмот, - веселився Ліам.
- Я ж для справи, аби ніхто не запідозрив моєї надмірної цікавості.
- Добре, - почулося схвальне. - Приберися тут, а я схожу, привітаюся з сусідкою, - сказав, а очі загорілися лукавими іскрами, анонсуючи цікаве продовження вечору.
- Думаєте, вона в себе в покоях?
- Не знаю, але варто перевірити.
Перевіряти не став, так само, як і стукати в двері, адже, щойно він вийшов в коридор, то швидко відчинив сусідню з ноги, аби з самого початку звернути на себе увагу.
- Таіра, значить, - мовив зверхньо та без запрошення пройшов в середину просторої кімнати, спішно ковзаючи поглядом по сторонам, аби роздивитися все довкола. - Це ім’я тобі зовсім не підходить, - нахабно продовжив свою гру молодий чоловік, безцеремонно запершись на ліжко та відкинувшись на ньому, ніби на власному ложе. - Хто ти така взагалі, і яку владу маєш над моїм батьком?
- Зате Ваше ім’я добре підходить пихатому та гордовитому хлопчиську, який нічого не бачить далі свого носа, якщо це не безмозка грудаста фіфа, яка готова віддатися першому ліпшому, - спокійно, відточуючи кожне слово, мовила Таіра, навмисно проігнорувавши останнє запитання непроханого гостя.
Взагалі, вся її постава проявляла те ігнорування, немов би в кімнаті не було нікого окрім неї, а дівчина, яка зараз сиділа за столиком та читала фоліанти, просто озвучувала думки в голос.
- Тебе я добре розгледів, - з прищуром відповів Ліам та відкривши баклагу з вином, зробив декілька ковтків, смакуючи тягучий та терпкий присмак.
- Нажаль, це єдине, що Вам залишається, а тепер, будь ласка, залиште мої покої та задля Вашої ж безпеки, більше ніколи не пересікайте її межі, - направила недбалий погляд, у якому взагалі нічого не читалося, що різко відрізнялося від тієї, з якою він боровся сьогодні на мармуровій підлозі жіночої купальні. - У противному випадку не виніть мене за грубість, - додала слідом та знову повернула погляд у фоліанти, що були для неї цікавіше, ніж настирний візитер.
- Ух, яка грізна, - мовив наступник, облизавши нижню губу, на якій залишилися крапельки вина. - Думаю ми з тобою подружимося, - зробив висновок, віддавши належне дівчині, що з кожним разом відкривала себе різну, і цим ще більше притягувала до себе. - Знаєш, нянька мені не потрібна, а от від наложниці, я б не відмовився, - сповз з ліжка та повільно почимчикував до міцного горішка, яка взагалі не відреагувала на його словесну провокацію.
Крок за кроком він наближався до своєї цілі, а потім, коли досяг її, нахилився та протягнув руку, аби відкинути пасмо волосся, що зараз впало до низу, закриваючи дівоче обличчя.
- Якщо хочете померти раніше відведеного – можете спробувати, - послідувало сталеве від Таіри, яка попередила нахабу прямо перед тим, як він збирався зробити помилку.
- Яка норовлива, - зауважив той, посміхнувшись, і спеціально довів справу до кінця, зробивши те, що й збирався.
Фоліант різко підлетів у повітря, зробивши кульбіт. І за той час, поки він противився та піддавався силі тяжіння, з грохотом впавши на стільницю, нахабний спадкоємець був вкладений поруч. Вивернута рука, що не сприйняла всерйоз попередження, опинилася за спиною, а обличчя, що щойно сяяло нахабством та самолюбством, втиснулося в лаковане дерево.
#536 в Фентезі
#85 в Бойове фентезі
#2038 в Любовні романи
#488 в Любовне фентезі
сильна героїня та сильний герой, пригоди_битви_бої за трон, кохання та пригоди
Відредаговано: 04.10.2022