Іде сьогодні брат, і чоловік, і тато.
За нас усіх воювати.
Не думала, що я зможу побачити сама,
Про те, про що говорила моя баба.
Було розповідала про життя, яке тоді було
А я не слухала,
Ну скільки ж мені тоді, було...
Я думала, пройде, й до нас воно не дійде...
Та казала, вона тоді такі важливі слова:
«Дитино, моя дорога,
Я - м`ала, тата, вітчима
Мала....
Та прийшла, і забрала всіх, ота чума..»
Вона так гірко говорила, ці слова:
«Головне, щоб не було війни,
Щоб не йшли солдати туди,
Звідки не має повертання вже сюди...».
О люте горе, тепер тебе вже знаю й я,
Боюся цього, правда
Ходжу вже не така,
А боязька.
Боюся взяти телефон,
Боюся підійти до телевізора, вікна квартири...
Чому у світі точеться війна,
Чому від неї продиху нема...
Мовчала я...
Мовчали бабусині слова...
Лиш чула стиха...:
«Не бійся, Ти ж бо не одна!»
Відредаговано: 12.01.2024