Феномен мімічних восьминогів

Як тільки настирливий Малюк дізнався про своє призначення на планету Богів, він взявся за справу з таким завзяттям, наче його життя залежало від цієї місії. Він переглядав список рекомендованих предметів з такою увагою, наче це була його власна весілля, а не подорож на іншу планету.

Перш за все, він вирішив взяти свої запаси їжі та води, не забувши при цьому про свій улюблений ароматизований чай, без якого йому просто неможливо було уявити своє життя.

«Ну, звісно ж, як тут без чаю?» — подумав він, ухопивши пачку свого улюбленого сорту з недоторканного наукового складу.

Життєзабезпечення та медичний набір він взяв там же, та так серйозно, що його співкомандники, якби були поруч, могли б лише сказати, що й поруч не стояли. І від того справжні просто дублери, багато з яких так і залишалися дублерами, почали жартувати, що, мовляв, він думає, що на планеті Богів його чекають не мешканці, а бійці або, в крайньому випадку, бійчині-гладіаторки місцевих гладіаторських боїв і ристалищ.

Але коли справа дійшла до інструментів дослідження, настирливий Малюк почав проявляти свою творчу натуру. Замість того щоб брати звичайні наукові прилади, він витягнув з сумки величезні вуха з гуми і оголосив: «Ось мої наукові антени! Чимось же треба привертати увагу місцевих жителів!» Його співкомандники розсміялися, але врешті-решт погодилися, що це може виявитися корисним, якщо він тільки задумає глушити рибу в тамтешніх водоймах первосакральності без розуму. Принаймні, сам він при цьому не оглухне.

Далі він дістав портативну лабораторію, але замість того, щоб почати збір зразків, він почав будувати з пробірок і колб свою власну «наукову симфонію», граючи на них, як на музичних інструментах.

«А раптом на цій планеті вплив музики на атмосферу важливіший, ніж хімічні реакції?» — пояснив він свій вибір, широко усміхаючись, Джейсон зі сльозовичком.

Обладнання для встановлення фізичних і віртуальних кордонів колонії також викликало у нього нестандартний підхід. Замість стандартних модулів житла він приніс із собою цілу купу різнокольорових кульок і заявив, що «жити на іншій планеті — це ж веселощі, а не нудна рутина!», на що його земні і явно віртуальні співкомандники з полегшенням тільки зітхнули, побачивши, що він взяв і звичайні модулі, на всякий випадок.

Настирливий Малюк також не забув про особисті предмети. Він взяв із собою свою стару гітару і оголосив, що буде розважати всіх своїми музичними номерами під яскравими зірками нічного неба планети Богів.

«Врешті-решт, треба ж зберігати гарний настрій, навіть якщо ми опинимося серед богів!» — пояснив він.

І ось, коли вони нарешті вирушили в космос, настирливий Малюк остаточно сповнився ентузіазму та оптимізму. Адже навіть у найсерйозніших місіях завжди має бути місце для гумору та нестандартних підходів, чи не так?

Хто знає, цього Настирливого Малюка. Ну, нащо він нам, якщо йому все байдуже. Бовкнули в серцях керівники міжвідомчого проєкту, і на тому справу скінчилося…

Причина, чому планети й галактики можуть здаватися двовимірними при спостереженні, пов'язана з відсутністю глибини у космічному просторі при візуальному сприйнятті. Коли ми дивимося на об'єкти в космосі, ми не можемо оцінити їхні справжні розміри або відстань до них, адже вони знаходяться на такій величезній відстані від нас, що стереоскопічний зір (зір, який дозволяє людському оку сприймати глибину та об'єм) стає неефективним.

Крім того, коли ми спостерігаємо за планетами та галактиками, ми бачимо їх переважно у вигляді світла, яке вони відбивають або випромінюють. Це світло досягає наших очей одночасно, без різниці в куті зору між нашими очима, що також сприяє сприйняттю їх як пласких зображень.

Також важливо зазначити, що зображення, отримані за допомогою телескопів або космічних апаратів, часто представляють собою двовимірні проекції тривимірних об'єктів, що підсилює враження їхньої пласкості. Усі ці фактори разом призводять до того, що далекі космічні об'єкти здаються нам двовимірними.

А тут виникає ще один цікавий поворот подій: Джейсон, який на перший погляд виглядав як типовий астронавт, серйозний і зацікавлений у науці освоєння нових планетарних світів, насправді був дещо іншим. Якби ви зазирнули в його журнал особистих бортових записів, то побачили б, що його думки та стратегії іноді були настільки ексцентричними, що навіть багатовимірні гіперкуби здавалися б простими геометричними фігурами.

Джейсон, наприклад, свято вірив, що майже всі планети маскуються під прості двовимірні світи і одного разу навіть запропонував стратегію захисту нових планет, яка викликала б усмішку навіть у найцинічнішого інженера.

Він назвав її "План Зомбі". Суть цієї стратегії полягала в тому, щоб створити легенду про те, що планета насправді населена зомбі, які є її захисниками. Уявіть собі вторгнення таких інопланетян: вони прибувають на планету, готові її завоювати, але стикаються з армією зомбі, які відбивають атаку, змушуючи ворогів розчаруватися та піти. Астрономічний еквівалент пухнастих капців на вході. І далі суворий оклик:

– На вихід!

Звісно, це була не серйозна стратегія, але вона добре піднімала настрій у команді й ставила важливі питання про те, наскільки несподіваними можуть бути підходи до захисту нової планети, освоєної землянами.

Інша його ідея полягала у використанні супермогутніх радіохвиль для створення звукових бар'єрів навколо планети.

"Уявіть, — говорив він, — як було б дивовижно, якби інопланетні загарбники зіткнулися з гігантськими мемами та клоунськими анекдотами, які пронизували б їхні кораблі, змушуючи їх думати, що вони приземлилися на планеті з найдивнішим гумором у всій нашій галактиці".

Хоча ці ідеї здавалися занадто абсурдними для реалізації, вони все ж нагадували про те, що захист планети може бути і веселим, і фантастичним, поряд з усією серйозністю наукових і технічних підходів. Навіть у світі астрономії є місце для чорного гумору. І мімічних восьминогів. Як кажуть, ржу – не можу...