Доглядач космодрома на Крансбері, ч. 3

– Це ви про «Сон розуму, що народжує чудовиськ»…
– Ну, звісно ж, бо це класика світової літератури, неперевершений Франсіско Гойя. Він глухне, коли йому говорять про зради графині де Альба…
– От-от, і до вас мені часом не докричатися… І чим глибше я вживаюсь у цей ваш світ, тим швидше я змушений буду його покинути…
– Чому це?
– Напевно, через те, що людство давно вже страждає від месійного експансіонізму, а простіше кажучи – космічного екстремізму. Ми просто дурниці наробили, коли прилетіли на планету котів і очоловічили її, підрізавши вам крила… Ось щось і не так…
– М-мау… Тобто, я хотів би висловитись точніше: браво! Коли це, нарешті, до вас дійшло? Не тоді, коли ви стали надсилати на Землю чудові хутряні вироби: шапки, шубки, рукавички… Тоді ми й звернулись до душі нашої планети…
– І з неї вийшов Бр-рГр-рЗр-рБих?
– Я зараз тут присягаюся говорити лише правду, або принаймні те, що ви називаєте правдою. Чесно кажучи, у нас теж були Титани – о, ці реліктові форми. Додайте до них фольклор про всілякі Тартари… Коротше, застосувавши закони дискретної нестабільності й екстополяцію приниження нашого, м-мау, племені, ми викликали голема Бр-рГр-рЗр-рБиха, і вашими стараннями відправили його на Землю. Адже до Землі якраз п’ять світлових років…
– Що можна зробити, перш ніж цей космічний голем пожере мою рідну планету? – Теоретично, ми тут, мау, все прорахували… Людство інфантильне і все ще вірить у казки. Тож ви здатні з ряду альтернатив обрати одну найрозумнішу…
– Жив-був у бабусі сіренький козлик… Пфу-ты, ну-ты – кіт у чоботях… У Лукомор’я… І був… Бременським музикантом! – почав я швидко перераховувати: міфи, історії, казки нахлинули на мене валом…
– От-от, і я, Орніс, про те ж… Лети-но ти птахом назустріч Бр-рГр-рЗр-рБиху… З Бремена в Лукомор’я…
– Стоп, як там сказано…
– Де?
– Неважливо! З праху прийшов, у прах і підеш… Йошкин кіт! Прах! Це лише прах! І всі ті шубки й рукавички з мурлонячих шкурок – прах, і пояски, і фенечки, і шапки-вушанки!.. Я мчав до космопорту віддавати найважливіше у своєму житті розпорядження: всі вироби з мурлонячих шкурок і всіх незаконно вивезених з планети мурлонів негайно повернути на Ітак, і тоді повернеться мстивий Бр-рГр-рЗр-рБих, і ніколи більше земляни не бажатимуть полонення й винищення космічних цивілізацій і рас, адже за кожною буде слідувати помста, і з реліктових глибин розтерзаних загарбниками з Землі планет повстануть свої Бр-рГр-рЗр-рБихи і накинуть на блакитну планету задушливе лассо відплати.
– Транспортні торгові кораблі не встигнуть повернутися на планету Ітак, – надійшло тривожне повідомлення від мурлона-координатора Планетарною радою, коли я вже зосереджено сидів на своєму інспекторському місці.
– Їм і не треба встигати. Їм лише треба повернутися назад – назустріч Бр-рГр-рЗр-рБиху! Пройшовши через його інформаційну сутність, – вони знищать його і не допустять руйнування Землі. Як Голема знищував напис його творця на долоні монстра з глини…
– А ви, інспекторе, не підете у відставку?
– Аж ніяк! Відтепер я буду охороняти світ мурлонів, як свій власний, людський… Відповів я і зам’явся…
– Тільки дозвольте літати…
– Літати? – мрійливо перепитав мене, людину, мурлон. – Літати, тоді полетіли!

Наша довідка про «літаючих котів» і Мурлонів:

Шестилапий крилатий кіт Мурлон – це цікавий персонаж, хоч і вигаданий. Давайте розберемося: – Мурлон, як кішка, має вроджену здатність приземлятися на всі свої лапи незалежно від початкового положення і висоти падіння, в практично будь-якій точці галактики. Для більшої міцності лап у нього шість.
 Його гнучкий хребет і відсутність ключиці дозволяють йому здійснювати такі маневри. Він може перевернутися в повітрі на 180° і приземлитися без травм. Як вигаданий персонаж, Мурлон не має реального впливу на історичні події, однак переплетення реальних і нереальних подій перетворює його на своєрідний живий трансгенератор на осі умовних подій. Таким чином, Мурлон цікавий тим, що чисто умовно він здатний впливати на реальні події у світі. Однак при цьому завжди важливо розрізняти вигаданих персонажів і історичні події. Залишається розібратися з ретроспективою:
Манекі-не́ко в перекладі з японської буквально: «Запрошуючий кіт», «Манячий кіт», «Зовуча кішка»; а також відомий як «Кіт щастя», «Грошовий кіт» або «Кіт удачі» – здавна і понині поширена японська скульптура, часто зроблена з порцеляни або кераміки, яка, як вважається, приносить її власнику удачу.
А от Бакенеко в перекладі з японської: «кішка-оборотень» – це кішка в японському фольклорі, що має магічні здібності. Серед таких кіц+ьок особливе місце займають крилаті коти.
Перше оповідання про крилатих котів було зафіксовано в Індії у 14 столітті.
Друге – в 1868 році, коли міжнародний вчений підстрелив і передав до рук ученого британської ради деяку істоту, яку місцеві звали «панкха біллі», дослівно – «літаючий кіт».
А стасовно Мурлона: Мурлон – це мудра істота, що одного разу перетнула межу віртуальності й опинилась у знеструмленому Києві під нічним бомбардуванням, ймовірно, як галактичний вісник, Мурлон просто міг би втішити людей, підтримати їхній дух і нагадати, що навіть у найтемніші моменти є надія.
Як мудра істота, він міг би поділитися галактичною мудрістю і знаннями, допомагаючи людям зберігати спокій і надію. Або, можливо, став би лідером в організації оборони стародавнього міста. Його мудрість і стратегічний погляд допомогли б координувати дії і мобілізувати ресурси. Усвідомлюючи всю безглуздість війни, Мурлон сам міг би працювати на примирення. І спробував би змінити ставлення воюючих сторін, заохочуючи діалог.
Та зась… Ще й досі війна триває…

18 черня 2024 р.